Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка "Зачарована Десна" (6 варіант)

Шкільний твір

1. Роздуми про слід людини в історії своєї батьківщини (з літами людина все частіше замислюється над тим, як вона прожила життя, що корисного зробила для людей, який слід залишила по собі):

а) спогади О. Довженка про край свого дитинства, дорогих серцю людей;

б) спогади маленького Сашка.

2. Ставлення автора до людини праці:

а) спогади про діда ("Любив дід гарну бесіду і добре слово", був людяним і працьовитим, мав хист до слова. Любив дід сонце, і сам випромінював сонячне тепло серця до всіх, кого знав);

б) столітня прабаба Марусина (маленька, прудка, всевидюща; вона дня не могла прожити без прокльонів — це було її творчістю);

в) справжній красень — батько (з нього "можна б писати лицарів, богів", він натхненний, красивий, невтомний у праці);

г) мати — невсипуща трудівниця Одарка Єрмолаївна (мати маленького Сашка, любила "саджати що-небудь у землю, щоб проізрастало").

3. Затвердження прекрасного в житті (закоханий у рідний край, у працелюбний і красивий душею український народ, Довженко вважає обов'язком показати світові, що життя прекрасне).

Інші варіанти цього твору:

загрузка...