Реальне і фантастичне в поемі І. Драча "Чорнобильська Мадонна"
У поемі "Чорнобильська Мадонна" І. Драч розповідає про найстрашнішу трагедію другої половини XX століття — аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року та її наслідки. Поет із пекучим болем розповідає про те, як зелені луки, величні гаї, чисті ріки — все стало мертвим. Аварія призвела до небаченого забруднення атмосфери, до радіоактивного опромінення тисяч людей. Переплітаючи у поемі правдиве з казковим, реальне з містичним, поет прагне викликати у читачів почуття відповідальності за будь-які втручання у природу, за втілення в життя плодів науково-технічного прогресу:
Світ ідіотствує, хоч зверху мудрішає
Врятований ще раз життям молодим.
За безладу безмір, за кар'єри і премії
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим.
Поет закликає думати і аналізувати, щоб не були люди, земля — атомними заручниками прогресу, духовними "христопродавцями".
Всенародна трагедія передана автором крізь призму однієї сім'ї: мати (українська селянка, "баба в целофані") — виступає Берегинею роду, культури нашого народу, його звичаїв і моралі, її син-генерал — людина, яка причетна до будівництва станції, належить до керівництва тоталітарної системи, та онук Вовка — істота без совісті й сорому, "христопродавець", який грабує у зоні покинуті села. У такий спосіб поет розкриває і реальну трагедію, і духовний занепад народу.
Оскільки І. Драч — поет, який мислить узагальнено, спираючись на метафоричність, народну поетичність українського фольклору та здобутки світової культури, то у творі багато символіки, осучаснення християнського міфу:
Марія, Марія...
Та Марія не та.
Та зродила Христа,
Ця — антихристя!
Добираючи епіграфи до поеми, поет протиставляє їх, як і зміст, який ніби теж суперечить здоровому глузду. "Баба в целофані" — це образ матері-Береги-ні, тієї Чорнобильської Мадонни, яка пережила страшну катастрофу, яка сама бачить духовний занепад і свого сина-генерала, і свого онука Вовку-"христо-продавця".
Після вибуху на ЧАЕС у народі поширились легенди, що подивитись на страждання людей у зоні приходила Діва Марія, що багато разів солдати на зоні бачили таємничі сліди, які вели в бік реактора. Цю легенду поет відтворив у розділі "Солдатська Мадонна":
Але знову уранці
Босий слід той веде в саркофаг...
От поява непевна яка!
Може, мати ішла в саркофаг
До Валерія Ходемчука?
Поет використав нереальний сюжет, ніби сліди належать матері, яка з того світу приходить провідати сина, якого не змогли витягнути з-під уламків і по-християнські поховати. Ці рядки — це сліди провини перед матерями, це сліди пам'яті. Тут художній вимисел поета переплітається з гіркою правдою.
І. Драч у своїй поемі через алегорії й символіку перемежовує сьогочасні проблеми і біблійні сюжети. Трагедію України поет передав через образ Чорнобильської Мадонни:
Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?
Так, я вже знаю хто — Чорнобильська Мадонна!
Фольклорне походження має образ Солов'я-Розбійника, цей образ сприймається як реальне і ірреальне — так поет показує існування людини і в часі, і в бутті. Син-генерал, що твердо йшов життям, видався матері тим Іродом, від якого йшло зло. Один образ — а який глибокий зміст! І в цьому — оригінальність і самобутність лірики І. Драча.
Поема "Чорнобильська Мадонна" ставить багато питань. Вони звернені до нас. Шукайте, читайте, давайте на них відповіді — собі, своїм дітям. Несіть ту "зірку Полин", що була посланою як грізне попередження, як пам'ять, як заклик опам'ятатися і берегти нашу землю.