Роман "Сад Гетьманський" автобіографічний, події, описані у ньому, відбуваються на території Сумської та Харківської областей. Однак, було б великою помилкою ототожнювати головного героя Андрія Чумака з самим Іваном Багряним. Даний роман є зразком синтезу двох стихій — розкутої творчої уяви, з одного боку, і переобтяженості надмірними деталями із власної тюремної практики. Боротьба двох начал — художнього й публіцистичного — часто перешкоджало Багряному, а тому роман має дещо документальний характер.
Таким чином, епопею І. Багряного можна розглядати у подвійній площині — естетичній та історичній.
І. Багряний, неначе під мікроскопом досліджує тоталітарну систему, філософія якої зводиться до такої тези: "Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є пшик. Ви жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас — і не тільки вас персонально, а всіх там, — тут роздавлять, як муху, і ніхто не жалітиме. І оком не змигне. В СССР людей вистачить!".
Основний конфлікт роману полягає у протистоянні — "пшик" кидає виклик автору цих слів, не підписує протоколу, не зізнається в неіснуючому злочині саме тому, що він більший за цю систему, він — душа вічна, а система — мильна булька, яка, роздуваючись, рано чи пізно лопається.
Герой роману зазнає страшенних фізичних тортур, але духовні муки набагато серйозніші. Хто зрадив? Хто став Юдою? Невже один з братів, а може кохана дівчина? Андрію здається, що такі думки по краплині висотують із нього кров, мозок, душу. Від такого стану душі можна збожеволіти.
- "Сад Гетсиманський" (повний текст)
- "Сад Гетсиманський" (скорочено)
- "Сад Гетсиманський" (реферати)
- Чому письменник назвав свій роман "Сад Гетсиманський"? (та інші запитання)
Автор нарешті, неначе змилувавшись над головним героєм, відкриває нам Юду — скромний та непомітний отець Яків, закривши Біблію, кудись щезає, а чотири брати, зібравшись у батьковій хаті, гомонять між собою, нічого не підозрюючи, полонені журбою і радістю. Юда — це вічний образ, це те, чого не можна помацати, це ірраціональний закон будь-якого тоталітарно-диктаторського суспільства, поки воно не прийшло до Бога.
У основу сюжету покладено форму діалогів між катом і жертвою, за зразком Понтій Пілат — Ісус Христос. Слідчі міняються, мов у калейдоскопі і у кожного своя метода "робити ганчірку" з "піддослідного". Андрій Чумак залишається нескореним. Він не боїться один раз померти, він боїться вмерти двічі — духовно, а потім фізично. А тому відверто руйнує перед "пілатами" підвалини диктатури пролетаріату, котра повернулася проти самих її творців. "Я не визнаю пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою! Ось це моє кредо. І так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою і кулею", — заявляє герой роману.
До Івана Багряного ціла когорта українських письменників зображували персонажів, що втрачали людську подобу, потрапляючи в складні соціальні, суспільні, побутові, об'єктивні чи суб'єктивні обставини. Іван Багряний подає образ такої людини, яка від нестерпних фізичних і духовних тортур не втрачає особистість, а навпаки стає більш порядною і чистою.