Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини
О, як переливалися пісні
Під Вашою гарячою рукою
Хоч тихі, а, мов травень,
Голосні!
/ М. Рильський /
Дійсно, всі поетичні твори Павла Тичини схожі на травень, бо в них звучить непереможним акордом свіжість і молодість, надія і сподіван ня. Як весна, що буяє радістю, примушує тіло дрижати від солодкої втоми, так поезія П. Тичини впливає на розум і серце людини. Впливає всеперемагаюче, бо насичена вона глибиною і щирістю почуттів митця.
Правду говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ності, є свій вірш. Вірш, що відрізняється самобутністю стилю і художньою довершеністю. За таким твором навіть без прізвища вгадується автор. Тичинівські вірші ж вгадати неважко, бо світяться вони розмаїтими діамантами: мрійливою закоханістю і світлою радістю, безмежною вірністю і глибокою відданістю. Ці почуття стосуються як людини, так і природи, що надихала його. Не залишають нас байдужими прості, але водночас хвилюючі рядки вірша:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі
Кохана спить
("Ви знаєте, як липа шелестить")
Хіба не щиросерде почуття вилилось у ці рядочки? Читаєш, а серце мліє від краси і ніжності. Хочеться й самій так само поетично й просто вилити потаємні почуття. Вилити навіть тоді, коли ці почуття не мають взаємності. І цьому теж навчають мене рядочки тичинівської поезії, проникнені м'якістю й мелодикою, щирим захопленям і світлим смутком:
- Реферати про життя та творчість Павла Тичини
- Про яку книгу П. Тичини С. Тельнюк сказав, що "це книга про страшний і криви вий час"? Яке завдання ставив перед собою письменник, коли писав її? (та інші запитання)
О люба Інно, ніжна Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
("О люба Інно...")
Ліричний струмінь пронизує навіть громадянську лірику Павла Тичини, бо й у творах, присвячених народові України звучить гімн вірності і любові:
О Україно! Сонце волі!
Від ран твоїх мене болить
За тебе б — ворога спалить
Твою скорботу, муки болі
Я хочу в себе перелить.
("Матері забуть не можу")
Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодія звукового і світлового понять. Простежується це явище у багатьох поезіях, але, на мою думку, найяскравіше відображене у вірші "Арфами, арфами...":
Арфами, арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квітами — перлами
Закосичена.
Правда, чудовий передзвін кольору і звуку чарує душу? Лоскоче потаємні куточки свідомості, наповнює мозок і серце світлою радістю.
Не маю можливості проаналізувати всі ліричні твори П. Г. Тичини. Але запевняю вас: скрізь присутні глибокі і щирі почуття поета, сповнені любові, ніжного трепету, оптимізму. Дуже радію з приводу того, що доторкнулася струнами свого серця до багатоголосих віршів Тичини. Впевнена, що допоможуть мені прочитані твори стати людиною справді чуйною, щирою, відвертою в нашому складному житті. Допоможуть бачити і творити добро, з ніжністю нести його людям.