Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами "Хор лісових дзвіночків", "Дощ", "Пробіг зайчик", "Де тополя росте") (1 варіант)

Шкільний твір

Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії "Хор лісових дзвіночків", вчувається дзвінка мелодія:

Ми дзвіночки,

лісові дзвіночки,

славим день.

Ми співаєм,

дзвоном зустрічаєм:

день!

День!

А поетична картина дощу, яку змальовує автор! Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!

Війнув, дихнув, сипнув пшона —

І заскакали горобці!..

У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:

Пробіг зайчик.

Дивиться —

Світанок!

Сидить, грається,

Ромашкам очі розтулює.

У вірші "Де тополя росте" автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачеві всю безмежність свого щастя, адже навколо:

Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

Вітерець повіва,

Жито хилить, п'янить...

Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.

Інші варіанти цього твору: