В народі є таке прислів'я: "У кого ненька, у того й голівка гладенька". Про що воно? Про те, що коли в дитини є батьки, то буде кому її доглянути, допомогти їй у житті. Буде вона й чистенька, й здорова, й нагодована. Мати дитину посварить, вона і приголубить, по голівці погладить.
У вірші Т. Г. Шевченка "На Великдень, на соломі..." — розповідається про те, як діти гралися, а тоді стали хвалитися обновками та подарунками до свята. І тільки одна дитина "сидить без обнови", "рученьки сховавши в рукава". Нічим їй було похвалитися, тільки тим, що вона "в попа обідала". В цьому вірші, як і в багатьох інших, поет змальовує тяжку долю сироти, дитини, яка нікому не потрібна. Читаєш вірш і проймаєшся тим сумом за долю сиріт, який відчував поет, бо сирота — більш за всіх скривджена людина у світі. Допомога ж сироті є святим обов'язком кожної людини.