Тарас Шевченко — поет світового значення. Його творчість силою свого полум'яного й мистецького слова, силою своєї загальнолюдської правди переступила кордони своєї батьківщини. Це його "Кобзар" пробив мур байдужості, а подекуди й ворожості до українського слова, піднісши одразу нашу мову й літературу на нечувану височінь. Пантелеймон Куліш, який інколи нападав на свого сучасника за російські поеми та оповідання, зрештою змушений був визнати: "...се вже був не кобзар, а національний пророк".
Після виходу "Кобзаря" 1841 року вже за два роки з'явилися перші прихильні відгуки про творчість Шевченка в Німеччині. Кількість прихильників зростала з року в рік.
Видатний шведський славіст, лауреат Нобелівської премії Альфред Єнсен, котрий добре знав українському мову, написав дві книжки про творчість Т. Шевченка, де зазначав: "Велика сила прийшла з Правобережної України, справжній обновитель української літератури..., в історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-річний поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевченко... В історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи".
І справді, у простій за формою "Молитві" Шевченка звучить вселюдське вболівання. Ці рядки достойні стати пам'яттю для всіх народів Землі! Для всіх без винятку:
А всім нам вкупі на землі
Єдиномислія подай
І братолюбія пошли.
До глобальних світових тем про сенс життя належать і такі здавалося б прості слова Кобзаря:
Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
І покидаємо діла...
Як зазначив Михайло Стельмах, "...одна-однісінька строфа, без жодного образу, без жодної метафори чи епітета, — і вже мисляча людина не забуде її довіку і задумається, як їй вікувати свій вік".
Дослідник творчості Шевченка, австрійський письменник Карл Еміль Францоз у своїй праці про нашого поета ще в 1878 році писав: "В особі Шевченка замучено найбільшого співця українського народу, геніального поета. Його талант не міг повністю розвинутись, та вже одне те, що він зміг написати, забезпечує йому безсмертну славу".
- Реферати про життя та творчість Тараса Шевченка
- Т. Шевченко недосяжний не тільки у силі любові до свого народу, а й у нищівній критиці на його адресу. Чи немає у цьому парадокса? (та інші запитання)
Слава про співця України швидко поширилася на теренах Європи і полетіла за океан. Так у Франції перші статті про Шевченка з'явилися у пресі ще 1847 року, в Англії популяризатором творчості Шевченка був професор Оксфордського університету Марфіл, в Америці — професор Колумбійського університету Кларенс Маннінг.
Немало добрих слів сказали про Т. Шевченка відомі особистості світу, по достоїнству оцінивши його творчість. Серед прихильників Кобзаря — сучасний польський літературознавець, член Польської Академії Наук професор Вроцлавського університету Мар'ян Якубець; Він писав: "Небагато було на світі поетів, які відіграли б у житті власних народів більшу роль, ніж Т. Шевченко в Україні..., найславніший польський поет і письменник Міцкевич мусив чекати ціле десятиріччя, поки його твори завітали піц стріхи, а твори Шевченка пішли в народ одразу, ставши його неподільною власністю. Сталося це тому, що Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх поетів світу..."