В. Сосюра — поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. "Червона зима" — це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна.
Ліричний герой, як і молодий В. Сосюра, добровільно пішов до лав українського війська, де перебував у складі 3-го гайдамацького полку, бо з дитинства захоплювався подвигами козаків-запорожців. Але коли військо Української Народної Республіки зазнало поразки, то В. Сосюра, як і більшість молодих бійців, перейшов до червоних.
Драма поета і драма особистості у поемі "Червона зима" — це рядки, які потрібно читати між рядками поеми. Поет вболіває і дуже переживає, що кров'ю українців зрошена вся земля, що життя багатьох українських хлопців, ровесників поета, обірвалось у вирі цієї братовбивчої війни, що Україна втратила багатьох її синів, серед яких і брат поета:
О, де ти, брате мій?.. Прийди хоч на хвилину...
Ти ж так мене чекав, а я й не знав, що ти
мене давно зміняв на темну домовину,
зміняв мене давно на схилені хрести...
Болить і щемить серце поета, і від того, що не всім, як йому, поталанило повернутися живим і здоровим до рідної хати:
Ізнов Донеччина... і вітер верби хилить...
Й не віриться, що знов побачу я село,
давно покинуте, таке до болю миле...
Але багато з нас додому не прийшло... Коли читаєш поему, не можна не звернути увагу на те, як багато цих "трикрапок" між словами поеми. Чого ж не договорив нам поет? І чи так ми зрозуміли його поему? Мені здається, що на ці питання ми ще повинні будемо відповісти собі. Бо боротися за майбутнє України і вбивати її синів — це хіба не драма нашого життя?