Михайло Шолохов "Доля людини"

Оманливою простотою

Він не купує читачів.

Життя для нього — поле бою

Двох сил, світоглядів, світів.

М. Рильський

У його висічених із алмазу

й полум'я героях сконцентроване

загальнолюдське й вічне.

Гурян Борян

Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них — російський письменник Михайло Шолохов.

Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна.

Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: "... проти мого прізвища буде написано: "Пішов на фронт і поліг за...".

На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, —смерть рідних, жахи концтабору — Андрій Соколов "находить сенс у вихованні обпаленого війною сироти — хлопчика Ваги.

Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і а душах людей.

Особливість композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні. Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не відрізнялось від звичайного життя пересічних, людей. Але все змінила війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила будинок сім'ї разом з його мешканцями. Остання надія — син Анатолій — на фронті в кінці війни...

Сам Андрій Соколов звідав усі жахи німецького концтабору, голод, знущання, приниження, але не зламався, зумів вистояти, втекти з полону, узявши з собою "язика"— німецького інженера. А після війни, коли б, здавалось, зник сенс його життя,, бере на виховання хлопчика-сироту Ванюшу, якого теж не помилувала доля. І починається відродження зраненої душі Андрія Соколова.

Від твору "Доля людини" віє вітром оптимізму, як повоєнна весна, дружна і раптова, так і майбутнє цих осиротілих людей — Андрія Соколова і Вані — світле, чисте і радісне.