Древній філософ Вергілій казав: "Відважним доля допомагає...". Прикладом цього є роман Жюля Верна "П'ятнадцятирічний капітан".
У своїй книзі французький письменник розповів про надзвичайні пригоди юного Дика Сенда і його друзів у відкритому морі і нетрях тропічної Африки. Герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях — від берегів Нової Зеландії до Каліфорнії. Вони переборювали на своєму шляху і океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів та лютими хижаками. Ці люди не були професійними моряками чи досвідченими мандрівниками. Місіс Уелдон та її п'ятирічній син потрапили в біду. їй ні на кого було розраховувати, крім Діка Сенда, п'ятнадцятирічного юнака, що служив молодшим матросом на кораблі її чоловіка. І Дік Сенд зрозумів це, і справдив довіру більш дорослих за нього людей. Після загибелі екіпажа "Пілігрима" йому довелося стати капітаном шхуни і взяти на себе відповідальність за життя місіс Уелдон, її сина і п'ятьох негрів, врятованих командою "Пілігрима".
Дік Сенд залишився капітаном своєї невеликої команди і після того, як шхуна розбилася об рифи, а її пасажири опинилися в нетрях тропічної Африки. Чимало іспитів випало на їхню долю. Але важче за всіх було п'ятнадцятирічному капітану, тому що від його дій, його рішень залежали доля і життя людей, що довірилися йому. І він виправдав їхні сподівання.
Дік Сенд "був уже майже чоловіком у ту пору, коли його однолітки ще залишалися дітьми", — пише про нього Жуль Берн. Син невідомих батьків, що виріс у виховному будинку, хлопчик ще в дитинстві твердо вирішив "вибитися в люди" самотужки.
"Важка робота моряка вже підготувала його до життєвих битв". Автор пише, що "у нього було обличчя людини не тільки сильної, але і відважної". Відважна людина спочатку думає, а потім діє. "Відважним", а не просто хоробрим майже завжди посміхається доля", — слідом за Вергілієм повторює Жуль Берн. Діку Сенду довелося думати багато про що, коли він один вцілів з усього екіпажу шхуни і залишився за капітана. Адже він не встиг ще засвоїти всіх премудростей морської справи. Йому доводилося покладатися багато в чому на інтуїцію, природну кмітливість, спостережливість. Навіть через кілька років, коли Дік одержить диплом справжнього капітана, його будуть мучити докори сумління: "Якби на борту "Пілігрима" я знав усе те, що має знати справжній моряк, скількох нещасть вдалося б уникнути!" Але в тому і полягає заслуга юнака, що він, не маючи ні достатніх знань, ні досвіду, з честю впорався з покладеними на нього долею обов'язками капітана і вивів свою "команду" з усіх випробовувань з мінімальними втратами. Не було тільки старої служниці і вірного Дінго на святі в будинку Джеймса Уелдона, де зібралися уцілілі пасажири "Пілігрима" разом зі своїм капітаном.
- "П'ятнадцятирічний капітан" (повний текст)
- "П'ятнадцятирічний капітан" (скорочено)
- Складіть логічний ланцюжок, за яким Дік Сенд дійшов висновку, що вони опинилися а Африці (та інші запитання)
Сам Дік Сенд і не підозрював, що "зробив щось таке, що називають блискучими подвигами". Його рішучість, мужність, твердість зробили з нього справжнього героя. А ретельність і працьовитість допомогли отримати необхідні знання і диплом капітана, повагу людей. Але за характером Дік залишався простим і скромним юнаком. Адже він тільки починав важкий шлях справжнього капітана одного з кораблів Джеймса Уелдона.