Конфлікт краси й моралі в творі О. Уайльда "Портрет Доріана Грея"
Можна не довіряти афоризмам, але вислів А.-Е. Екзюпері "Усі ми родом із нашого дитинства" підтверджений усім життя Оскара Уайльда. Батьківський будинок у Дубліні був відкритий для європейських знаменитостей і відзначався вільними на той час порядками. Так само і добрий хлопчик Оскар був не такий, як його однолітки — і в школі, і в Оксфорді. Таким він був майже до кінця свого життя. І тільки Рединзька в'язниця виправила становище: вона зламала свого невільника. Бо ж Уайльд завжди порушував встановлені норми заради краси, такої, якою він її розумів.
Уайльд обожнював красу. У майстерні Безіла Ворда, побачивши прекрасного натурщика, Оскар вигукнув: "Який жаль, що й йому не минути старості з її потворністю!" Безіл відповів, що був би ладний переписувати портрет щороку, тільки б перенесені на нього зміни обличчя повертали моделі її красу.
Так почався "Портрет Доріана Грея".
Нема потреби переказувати фабулу твору, бо вона вкладається у декілька слів: створено портрет, який переймає на себе роки й вчинки Доріана Грея. Два герої — Доріан і лорд Генрі — понад усе ставлять саме красу. І коли життя суперечить їхнім естетичним переконанням, то вони не рахуються з життям. Вони не хочуть розуміти, що кожний крок людини у реальному житті обов'язково має і моральний сенс.
"Як це сумно! — промурмотів раптом Доріан Грей, який все ще не відвертав очей від свого портрета. — Як сумно! Я постарію, стану огидною потворою. А мій портрет буде вічно молодий. Він ніколи не стане старший, ніж цього червневого дня... Ох, якби могло бути навпаки! Якби старів цей портрет, а я назавжди залишався молодим! За це... я віддав би усе на світі. Так, нічого не пожалів би! Душу б віддав за це". Здавалося, порожні людські балачки, проте це виявляється програмою життя. Він не хоче любити просто дівчину: вона повинна бути великою актрисою, тобто, пробачте на слові, мати "естетичну цінність", а не життєву. І вперше на портреті Доріана Грея з'явилася жорстка зморшка. І найбільше переживання в аматора краси викликала не смерть дівчини, а неестетичні подробиці дій слідчих у газеті. І коли Доріан убиває творця чарівного портрета, його найбільше непокоїть знов неестетичний вигляд мертвого тіла при денному освітленні.
- "Портрет Доріана Грея" (повний текст)
- "Портрет Доріана Грея" (скорочено)
- Яким Доріан Грей постає перед читачами на початку роману? Чи можна назвати його розпусним? Чи можна назвати його людиною, позбавленою недоліків? (та інші запитання)
Але вбивство залишається вбивством так само, як вина перед Сибілою — виною. Підмінити реальне життя мрією, хоч би якою красивою, не вийде. І приходить кара того самого часу, коли головний герой вирішив позбутися портрета І почати нове життя. Мистецтво не було дзеркалом, воно стало відбитком становлення людини як особистості і як члена суспільства...
Отже, доходимо висновку: краса не може існувати поза мораллю.