Чому в ліриці Лермонтова таке велике місце посідає тема самотності
І. "Поет іншої епохи". (Зміна становища поета в суспільстві з часів Пушкіна. Розрив з аудиторією. Історична обстановка: реакція 30-х років XІX століття (епоха Миколи І). Неможливість активної дії в цей період. Поезія Лермонтова — віддзеркалення настрою часу.)
ІІ. Тема самотності — характерна тема для лірики Лермонтова. (Установка на протиставлення ліричного "я" поета і світу. ("Нет, я не Байрон...", "Наполеон"). Почуття самотності пов'язане з незадоволеністю станом суспільства ("Как часто пестрою толпою окружен", "Пророк"). Скарга на своє покоління. Туга за минулим. ("Дума", "Печально я гляжу на наше поколенье..."). Головний мотив самотності розкривається як внутрішня боротьба ("Жизнь скучна, когда боренья нет...", "Мне нужно действовать", "Парус").
ІІІ. Пошук шляху виходу з самотності. (Вихід — у єднанні з природою (пейзажна лірика: "Когда волнуется желтеющая нива...", "Тучи", "Утес", "На севере диком..."). Звертання до Бога ("Молитва"). Пошук "душі рідної" (інтимна лірика, присвяти друзям: "Я не унижусь пред тобой", "Нет, не тебя так пылко...", "К друзьям"). На думку Лермонтова, світ, його мораль і етика, перетворює почуття на їх протилежність, залишаючи "порожнє серце".)
ІV. Висновок. (Лермонтов був самотній на своїй Батьківщині. Неприйняття сучасного йому світу — його життєва позиція.)