Печально я гляжу на наше поколенье...
І. Епоха Лермонтова. (Лермонтов прийшов у літературу наприкінці 30-х років XІX століття, після розгрому повстання декабристів, у період найжорстокішої реакції. Це позначилося на характері його творчості, тематиці творів: самотність, нерозуміння оточення, відсутність однодумців.)
ІІ. Протиставлення свого покоління героям минулого. (Надія на народ — казкового богатиря, що переміг Наполеона. У "Бородіно" (до 25-річчя бою) відкрито говорить сучасникам: "Богатыри не вы". "Дума" — мотиви трагічності, безвихідності. Ідеали волелюбності, суспільної активності залишилися в минулому. Головний докір поколінню — у бездіяльності, байдужості до добра і зла. Свідомість неможливості що-небудь змінити. Безцільне життя молоді — "як рівний шлях без мети". Страх перед владою, байдужість до суспільних питань.)
ІІІ. Вирок поколінню. ("Ни мысли плодовитой, ни гением начатого труда". "И ненавидим мы, и любим мы случайно..." Таке покоління нічого не зможе дати нащадкам.)