Мій улюблений вірш О. Блока
Серед багатьох віршів О. Блока різних періодів творчості вірш "О, я хочу безумно жить" вирізняється оптимізмом, жагою життя, намаганням зрозуміти приховані рушії життя.
Вже у першій строфі поет вживає інверсію, свідомо акцентуючи слово "жить". Жити з бажанням, жити, щоб залишити по собі слід, — ось мета поета:
О, я хочу безумно жить:
Все сущее — увековечить,
Безличное — очеловечить,
Несбывшееся — воплотить!
Це велика мрія, гідна людини творчої. Але це не так просто — здійснити все, про що мріяв. Життя часом складається, немов важкий сон. Анафора у другій строфі вжита, щоб підкреслити подальше твердження:
Пусть душит жизни сон тяжелый,
Пусть задыхаюсь в этом сне, —
Быть может, юноша веселый
В грядущем скажет обо мне.
У цих рядках сподівання того, що колись обов'язково правильно зрозуміють і його сум, і його сміх, і поезії, і звершення. Бо інакше все на світі втрачає сенс. Адже так нелегко словами пояснити іншому, що є рушієм твоїх дій. Тому й напівжартівливо, напівіронічно він висловлює уявні міркування нащадків:
Простим угрюмство — разве это
Сокрытый двигатель его?
Он весь — дитя добра и света,
Он весь — свободы торжество!
Вірш цікавий і за будовою. Однакові конструкції — неповні речення з пропущеним присудком підкреслюють багаторазовість дії і ніби примножують її. Вірш написано чотиристопним ямбом, але пірихії уповільнюють легкий ритм. Друга строфа, хоч і написана теж ямбом, але має дещо інший ритм завдяки більшій кількості наголосів. Так звучить і третя строфа. Така перебивка ритму надає віршу, невеликому за обсягом, цікавого звучання: ніби мовлення набирає розбігу. Не випадкове й інтонаційне оформлення першої й останньої строфи — знак оклику передає підвищення тону. Та й риторичне питання у третій строфі підкреслює смисл останніх рядків. Отже, цей невеликий вірш умістив дуже багато такого, що залишається поза рядками. І це надає поетичному твору особливого значення.