Кава

Ейрік Даньо

вже ранок. дощ тихенько пада на вікно
я налию кави. без цукру. як в кіно
я налию цю отруту, щоб не спати
щоб продовжити життя, щоб знати
все(що так хотілося про каву)


вона така лукава і гірка
вона...вона завжди тепер така
і буде всім великий гріх
якщо без неї в шлунку перетнуть поріг
без неї(без злої та гіркої кави)


щодня отак ми день у день живем
щодня цю каву п'єм та п'єм
мов наркомани-без дози кофеїну
не зможемо щодня так гнути спину
помри!!!(нікчемна чорна кава!)


кава. чотири букви, чотири макові стеблини
чотири бісові дитини
немов адреса в нікуди
можливо, треба нам туди піти???
у гості(до кави в гості)


у чашці чорна жига —кава
така підступна, груба і лукава
така гаряча і сумна...
що загубила тут вона!?
мабуть, любов(вона гірка, як сльози)


Присвячується тим, хто мав, але програв.

Інші твори цього автора: