Un appel à la révolution
Повстань, но народе, сміливий, благаю!
Піди проти влади на благо землі.
Зруйнуй ті кайдани жахливі й невільні,
Що нам нав'язали лихі багачі!
Хай воля співає у цілому світі!
Хай слово лунає В Карпатах й Криму!
Донбас і Полісся — це все Україна,
Яка нас з'єднала в велику рідною!
Народе сміливий, ти вижив, я знаю,
Ти вистояв гордо всі злії віки.
Невже ця безмежна свята Україна,
Загине від бурі в страшному вогні?
Хіба ж то так треба, щоб цілий народ,
Мордований був у Червонім ярмі?
І хоч розвалився не кріпкий той зброд,
Та все ж залишились ми в рабстві усі.
Ми вільна країна, безмежна, яскрава,
Ми створені, щоб лише жити!
Та як існувати коли та канава,
Хоче життя нас лишити?
Скажи но, народе, чого ти чекаєш,
Коли промосковські зозулі живуть?
Живуть у столиці, що й волі не маєш,
Бо нам московити в обличчя плюють?
Повстань вже нарешті, піди проти влади!
Ми рушимо гуртом широким.
Софії майдан чи Хрещатик в каштанах,
Побачать славетні походи.
І в ніч на майдані холодну й похмуру,
Знесемо страшну ту ялину.
І зробимо з неї сталеві каркаси,
Для злодія з ґратів хатину!
Зженемо туди усіх багачів,
Що завжди вони нас мордують.
І тих злих, недобрих лихих куркулів,
До решти в темницю сирую.
Ми всі — незалежні, всі сильні, єдині,
Ми молимо Бога святого всяк час.
Щоб він уберіг нам велику країну!
Від пазурів хижих й ворожих він спас!
У єдности сила і шлях переможний,
Рушаймо усі крізь тяготи к зіркам.
І просимо Бога, будь ласка, вельможний,
Вкажи ту дорогу до волі всім нам.
Країно єдина, велика і славна,
Ця ода оспівана тільки тобі.
Щоб ти незалежна, потужна та славна,
Повстала мов Фенікс в жаркому вогні!
І після боїв безпощадних й суворих,
Здолаємо люто своїх ворогів.
І стане уся Українська держава,
Соборна, велика з Карпат і по Дін!