Присмерк обплутував сном як портьєрою.
У нього було три свічі і кларнети,
І трохи приватного простору в келії.
Вітер обдмухував, сосни гойдалися.
В нього взуття було не полаковане.
Він ще гордився чернецтвом як статусом
І склив собі вікна під вечір іконами.
Часом він грав і здавався збентеженим,
Навіть ходив уночі коридорами,
І тільки здивовані янголи стежили –
Душі колишніх із консерваторії.