Голос матусин із темряви літ…
Пам'ять вертає до кожного слова,
І залишає у серці свій слід.
Давні слова прилетіли мов птиці,
Ті що матуся казала мені,
Я ж їх відкинув колись як дрібниці,
Зараз стають маяком у пітьмі.
Серце проймається тихим докором,
Як я ховався від щирих розмов,
Те, що здавалося в'їдливим спором,
Зараз мені відкриває любов.
З віком пізнав я ту мудрість глибоку,
Що захищає мене кожну мить,
Згадую постать її одиноку,
Серце за нею і досі болить.