На березі пісня бринить.
Ми чули з тобою, як спів над рікою
Раптово змовкає на мить…
Це вітер співав у дуеті з вербою,
А річка все хвилями б'є.
Верба нас чарує своєю красою
І світло із місяця п'є.
Вплітається вітер у вербині віти
І ніжно торкається хвиль.
Він прагне одразу двома володіти,
Тому не шкодує зусиль.
Він далі співає, торкаючись хвилі,
Та вже не співає верба —
Шукає розради в нічному світилі,
Їй в душу закралась журба.
А вітер з рікою вже хвилі гойдає
І хоче дістатись глибин,
Та річка холодні вали підіймає,
І вітер співає один…
Ось тиша постала тепер над водою,
А місяць багряний мовчить.
Сумують самотні ріка із вербою,
Бо серце від туги щемить.
Останні акорди зависли в повітрі,
А хвилі змивають сліди.
Розмив місяць фарби свої на палітрі,
На хвилях нічної води…