Вибухи лунали вдалині.
Не розумів, що діялось навколо,
Чому в очах у мами — сум і біль.
Летять залізні птахи в темнім небі,
Їх гул — неначе злого вітру спів.
Тремтить земля, здригається від лиха,
І в серці жах від звуку вибухів.
І вже три роки біль цей не вщухає,
А на душі все більше гіркоти.
Та вірю я, що мирний день настане,
І пісні заспівають на землі.
А поки що ми маємо триматись,
Стояти разом, духом не зламатись,
Любов до рідної землі нести,
І вірити: настануть мирні дні.