Михайлові Сидоржевському
Далеких хмар сумна корона…
Я — сам.
Вікно.
Дощить.
Збираю віршів стиглі грона,
впритул кладу на щит,
гортаю подумки рядки,
йде кругом голова…
Погоджуюся залюбки:
все це лише слова,
метафори безсонних мук…
А за вікном дощить.
Все зрозуміло…
Таж чому —
ті сльози у душі?!