Так, нарис про Володимира Вінниченка називається "Чесність із собою", про Михайла Грушевського — "Чесність із народом", про Симона Петлюру — "Чесність з ідеєю". А над усіма стоїть Тарас Шевченко — "Чесність з Богом"…
Чесність — надто складна категорія,
кожен її по-своєму бачить:
є чесність радості й чесність горя,
безсонних ночей і пробачень.
І це реальність, а не примара:
чесність кроків — перших й останніх…
Вона є земна, а є й захмарна —
чесність титанів.
Петлюра — це чесність з ідеєю.
Вінниченко — вона із собою.
У Грушевського — з народом іде.
Тарас віддає її Богу.