дрімали верби..
Стояла хатка на горі,
боки пощербли..
Стояла тихо так,
і з Богом говорила..
Що прожила, кого знайшла,
кого любила..
Стояла хатка на горбі
вітрам на втіху..
До сонця радо повертала
стареньку стріху..
Стояла хатка віддалік,
і зла не знала..
І тих, хто в ній іздавна жив —
усіх кохала..
А скільки радості було —
немає ліку..
Багато з нас хотіли б в ній
дожити віку..
31.03.2026