А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столик на трансатлантичному лайнері…
До речі, його мати народилася на Коломийщині, у Яблунові (тепер Івано-Франківська область).
15-річному Марселю разом із родиною довелося тікати від німецьких нацистів. Проте його батьку врятуватися так й не вдалося — 1944 року він загинув в Освенцімі.
Напевно, сьогодні мало хто пам'ятає, що, можливо, найвідоміший у світі мім був нагороджений вищою державною нагородою Франції орденом Почесного легіону — за порятунок єврейських дітей у роки нацистської окупації.
Та він сам ніколи про це не казав… Якраз ці вже подорослівші діти добилися для свого рятівника належної нагороди.
Мені пощастило бачити великого артиста на сцені Київського драматичного театру імені Лесі Українки у травні такого вже далекого 2001-го.
Три години на сцені у вщент забитому залі. І це у 78 років! Пам'ятаю неймовірну тишу, яку лише раз порушив жіночий схлип потрясіння.
До речі, представляв уславленого гостя письменник і перекладач Юрко Покальчук, який вільно володів кількома мовами, зокрема французькою, і був із ним у гарних стосунках.
Напередодні в аеропорту цілий натовп журналістів, що прибули зустрічати славетного Біпа (сценічний образ артиста), промчався повз стрункого елегантного чоловіка з великою валізою на колесах.
-А ви гадали, мене винесуть на ношах? — з іронічною посмішкою запитав він їх згодом.
Хрестоматійний білий грим —
так, це реальність, а не сон —
на сцені сам великий мім,
його ім'я Марсель Марсо.