У землі лежить, чи в полоні він?
І живуть тепер у свідомості,
Сльози матері, і церковний дзвін.
Друзі, подруги – розгубилися,
Душу зранену, відчуваючи.
Батько з матір'ю – підкосилися,
Сина рідного, виглядаючи.
Очі дивляться, видивляються,
На дорогу все поглядаючи.
Серце крається, сподівається,
З сином подумки розмовляючи…