Глуха осіння листопадова
Туманний ранок
Мов як вечір виглядає
Стіна імли між небом і землею
Світ божий ніби навпіл розділяє
Не чутно звуків радісних природи
Не видно птаства
День мов завмер і сон не проганяє
А вітер що несе живу надію
Десь заховався нишком
І його немає
Глуха пора вже ковдру простелила
вже вкрила всіх і все собою
і вже немає тої сили
що поверта життя весною
У сіру ковдру все навколо вкрилось
І тиша сіра балом ніби править
Та люд прокинувсь щоб йому не снилось
Він день новий вже до роботи ставить
І як би світ не кутався імлою
Вже день новий готує сподівання
А ми будуєм світлий шлях з тобою
І в серці в когось спалахне кохання
Так у житті цих сірих днів немало
Та радість серця душу зігріває
І як маяк що у страшну негоду
Нам світло і надію посилає
листопад 2024