І підніму до неба в одну мить.
Не знаю чи тоді вже будуть муки
Від того, що вже ніби не болить.
Я підніму тебе у ті блакитні далі,
Де вільний вітер бурю не здійма.
Перепишу усі старі скрижалі,
Де спомину про тебе ще нема.
Де тільки ніжність й сонця позолота,
Де не бува прощання і розлук.
Немає там застійного болота,
А тільки потиск теплих ніжних рук.
Там погляд в серце — двері відкриває.
Душа від болю більше не тремтить.
Не бігають скажені дикі зграї.
Вогонь живий не опікає,
А тільки душу веселить.
А ще там є, я точно знаю,
Про це уже і не питай,
Такі слова як – Я Прощаю, —
Й немає слова – Прощавай.
29.10.2023