Іммігранти розносять ті резюме по всіх підряд крамницях, підприємствах та установах сфери обслуговування: сподіваються наївні, що усміхнені щасливі співробітники передадуть їх папірці надії менеджерам і власникам, а привітні працівники чомусь звичним добре відпрацьованим рухом рук їх відразу рвуть і кидають в кошик для сміття. Ото несподіванка у найбільшій толерантній країні! Бо співробітники розуміють, що людина з вулиці хоче на їх місце та ще й демпінгує: студенти з Азії, наприклад, готові працювати за байдуже які гроші! То краще якось шукайте напряму зустрічі з тими, хто приймає на роботу, але як з ними зустрітися? Як пощастить.
Приймання на роботу дуже забюрократизоване. Здається, на місце космонавта претендентів менше та й вимоги до підкорювачів космосу нижчі, ніж у деякі канадські компанії. На співбесідах іноді так заморочать голову, що претенденти не знають уже, що тільки хочуть почути від них роботодавці. У кінці співбесід усім претендентам кажуть, що зателефонують, але то швидше з ввічливості та за правилами. Дехто з українців ще до переїзду в Канаду знайшов роботу, яку потрібно починати шукати не пізніше за 2 місяці, бо тут резюме в середньому розглядаються 1 місяць. Підібрали оренду житла, пройшли онлайн – співбесіду. Тож приїхали на все готове й адаптація у них пройшла без стресів. Дехто ще в Європі зареєстрував компанію в Канаді, підшукав оренду для бізнесу, а то й перших клієнтів. Багато українців знайшли непогану роботу на ярмарках вакансій: у великому приміщенні збирається кілька сотень фірм, які не лише хочуть отримати резюме від кандидатів на потрібні їм вакансії, а й глянути на претендентів та перекинутися кількома словами, що набагато важливіше отриманих електронною поштою резюме. Деякі українці, навіть, без знання англійської мови познаходили роботи на таких ярмарках.
Громадянська дружина приятеля зятя працювала менеджером у кафе й розповіла чимало цікавого. Коли в Україні чайові лишаються офіціанту, то в Канаді діляться між усіма працівниками ресторану чи кафе і під час приймання на роботу кожному з них кажуть крім мінімальної погодинної оплати готівкою (12 – 17 доларів) ще й розмір погодинних чайових (зазвичай, 1 — 4 долари). Ті чайові – то порятунок для багатьох співробітників! Тому коли вам виставляють рахунок, то в ньому вказують 15 відсотків чайових. Але ніхто не буде в Канаді так догоджати, а то й підлабузнюватися, як іноді в Європі, але, коли ви відмовитеся від чайових, то обов'язково вислухаєте мораль від співробітників закладу, можливо, від кількох одночасно. Я з дружиною став свідком подібного. І в Канаді, і в Україні бажано не ризикувати з чайовими та краще дати те, що від вас хоче офіціант. Моя родичка в Києві почала висловлювати якісь претензії й пояснювати чому вона не дасть чайових, ми з дружиною тоді теж з острахом дивилися на оскаженіле обличчя офіціантки, яка наче говорила:
-Я вас запам'ятала, шановна!
Не буду розповідати як офіціантка помстилася моїй родичці та ще й розповіла моєму знайомому, який зі сміхом передав її слова. Таке відчуття, що ти в лихих 90-х роках вирішив не доплатити таксисту, після чого чекаєш, що тебе огріють величезним ключем по голові.
У Канаді швидше знайдете низькооплачувану роботу, коли ходитимете і запитуватимете у роботодавців, які колись та запитають вас чи не можете вже завтра почати працювати. Їм не потрібні ваші резюме, вам платитимуть готівкою, щоб не заморочуватися з податками та бухгалтерією, але не дуже радійте, бо при першій же нагоді вас "з'їдять" індійці, китайці чи араби: делікатно по секрету поза очі вимажуть брудом перед роботодавцем, щоб звільнити ваше місце для своїх земляків; вас перестануть викликати на роботу і ви побіжите далі шукати черговий підробіток. Тут за роботу потрібно воювати. На початку приїжджим світить безробіття, низькооплачувані робочі місця, з яких вас часто витісняють земляки господаря або молодші, хитріші та підліші. На роботі вам демонструють рівність, бо ви для канадців заробляєте гроші; рівність відразу зникне, коли вас доброзичливо і ввічливо виганятимуть у три шиї, щоб звільнити місце для своєї людини. Скарги 3 колег – і нового співробітника без ніяких пояснень за 3 хвилини звільнять з роботи. Повсюди ставлять своїх. Вас поступово витіснятимуть на гірші посади, а то й звільнять. І все дуже тихо, культурно, обережно, згодні навіть поплакати разом з вами:
-Так вийшло, брат. Не тримай зла. Прощай, друже. Хай щастить!
Багато іммігрантів не можуть згадати всі свої місця роботи, крутяться, як муха в окропі, крім роботи й дому роками більше нічого не бачать, дехто, взагалі, має 3 – 4 роботи одночасно з неповною зайнятістю і працює за викликом на мінімальних оплатах. Щоб оплатити оренду та їжу на мінімалках доводиться працювати по 12 годин, часом, без вихідних. День бабака. До речі, канадці теж нерідко трудяться по 12 годин. А навіщо роботодавцю платити наймитам нормальну зарплату, от, хоч і 30 доларів за годину, коли можна давати 20 і мати купу охочих на 1 робоче місце? Іммігранти купують разом авто і по черзі працюють таксистами. Коли ви не спеціаліст, а один утримуєте сім'ю, то бажано працювати на 2 роботах та ще десь і підробляти. На вихідні іммігранти та й канадці мають додаткові заробітки: сидять з чужими дітьми чи старими людьми, косять газони, миють авто, прибирають житло і т.д. Сусіди неподалік від нас, чоловік працює на себе — вставляє вікна й двері, — а дружина – стюардеса, орендують великий будинок, розводять елітних собак; на час вашої відпустки можуть за винагороду взяти вашу собаку до себе; син — старшокласник допомагає вигулювати чужих чотирилапих.
Гарна робота в Канаді – то спочатку гарні знайомі.
Спочатку знайомства – потім нормальна робота! У Канаді без знайомств майже ніяк не отримати гарну роботу й дуже яскравим світлом світить робота не за професією, а лише, щоб вижити.
Коли вас в Канаді не засунуть знайомі, то не матимете гарну роботу. Потрібно шукати та налагоджувати зв'язки, хоч серед своїх земляків. Без зв'язків дуже важко. На гарну потрапите лише по знайомству, тож спочатку я не дуже розумів навіщо компанії на своїх сайтах чи навіть в електронних медіа дають оголошення про працевлаштування, бо все одно ж приймають на роботу лише своїх. Наївні шукачі роботи переконані, що це дотримання загально прийнятих правил і ще одне підтвердження справедливості, чесності й прозорості прийняття на роботу. Кіно! Потім мені пояснили, що все це ярмарки окозамилювання і видимості. Спочатку визначають кого візьмуть на роботу, а потім вже проводять співбесіди з усіма кандидатами, деякі з яких ледь землю не риють, щоб отримати це місце, а після відмови рвуть волосся на голові. У Канаді знайомства, блат, кумівство так само розповсюджені, як і в Україні чи й по всьому світу. Гарні робочі місця, які звільняються чи створюються, в основному, займають цінні спеціалісти з Азії. У Канаді всі розраховують на себе та свої зв'язки. На відміну від України приїжджим у Канаді важко знайти людей, щоб їм допомогли, чи встановити потрібні контакти. Іммігранти були б щасливі, аби налагодили дружні стосунки з канадцями – разом проводити час сім'ями або хоч посиділи десь у кафе з кавою, — але ввічливі старожили завжди вигадують різні причини, щоб не дружити та не приятелювати з приїжджими. Я спілкувався з українкою на дитячому майданчику, де гуляю зі своїм внуком. В кінці розмови у відповідь на мої відвертості та щирість комунікабельна симпатична землячка зізналася, що разом зі своєю 3-річною донькою їздить по дитячих майданчиках Торонто, щоб познайомитися з якоюсь жінкою чи подружжям, аби ті допомогли знайти пристойну роботу її чоловіку. Оригінально! Але чи спрацює такий хитрий план? Треба ще вміти спілкуватися з людьми з іншим менталітетом. Багатьох українських жартів канадці не розуміють. Канадці охоче підтримають розмову ні про що, але примусити їх допомогти з працевлаштуванням буде нелегко. Думаєте, канадці не розуміють, що ви знайомитеся з ними лише заради того, щоб вони допомогли вам з роботою? Стати друзями для канадців дуже важко. Та навіть отримати від них запрошення в гості додому нелегко. Удачі!
У Канаді на роботі потрібно постійно демонструвати, що ви дуже щасливі, бо вас за копійки взяли виконувати найбруднішу та найгіршу роботу. Навіть коли у вас купа проблем, щось болить і ви в повному розпачі, то краще цього не показувати, бо на ваше місце можуть взяти іншу людину.Чимало хазяїв любить, щоб усіляко їм догоджали. Знайомий зятя працює у роботодавця з колишньої комуністичної країни: нерідко хазяїн просить їхати з ним на вихідні на риболовлю і безплатно носити за ним вудилища. Знайомий боїться відмовлятися, щоб не втратити роботу. Зять намагався висловлювати свої думки щодо ведення бізнесу, проявляв ініціативу по кардинальній зміні роботи. У Канаді такого робити не треба. Тут ви маєте виконувати те, що скажуть, і сидіти мовчки. Роботодавці хочуть мати зручного виконавця, краще, машину – робота. Вказувати керівництву на його помилки – прямий шлях до звільнення. Канадські роботодавці не люблять таких, як зять, що виділяються чи показують, які круті.