Зрозумів, що місце, в якому я жив, настільки дрібне і незначне, що шукати його зараз серед просторів космосу довго і моторошно… Я завмер серед усієї цієї порожнечі, і життєва метушня мені здалася такою безглуздою і несуттєвою…
Моє "я" почало розпадатися, бо мені не хотілося ні продовження, ні повторення. Життя видалося гидким і мерзенним, із його дрібними цілями, метушнею, змаганнями за виживання та шматок хліба.
Мені хотілося просто розтерти себе, розпорошитися у великому ніщо і безповоротно зникнути. Від мене почали відлітати малесенькі шматочки мого "я". Навколо почала збиратися темрява. В цей момент я прокинувся...
Незважаючи на те, що сон був доволі песимістичним, настрій був бадьорим, усе міг пригадати до дрібниці й запам'ятався він мені кольоровим. Тоді я ще не знав, що за допомогою такої імпровізації я вперше використав свідоме сновидіння. Що цікаво, до цілеспрямованих занять свідомими сновидіннями, які я почав практикувати багато років пізніше, в мене жодного разу не вийшло повторити щось подібне.
Внаслідок проведення вигаданої смерті від страху смерті я не звільнився повністю, бо деяка частина того страху лежала серед інстинктів, за межами сил, що змушують вас відступити від краю прірви. Справжньої чи вигаданої.
Але я здобув розуміння, що смерті не існує. Існує, з одного боку, життя до смерті, а з іншого – або порожнеча, або потойбічне життя. Ніякої миттєвості, яку можна назвати смертю, не існує. Або ти живий, або ні. Або ти ще тут, або ти вже там.
Можу допустити, що кілька хвилин після клінічної смерті, тобто зупинки серця, ще якісь залишкові видіння у не до кінця вимкненому мозку жевріють, але то не смерть, то ще життя.
Тож миттєвості смерті я собі не уявляв, і вирішив знехтувати тими кількома секундами, що колись усе одно закінчаться. Зрозумів я також, що мої спогади та моя особистість, за яку так тримається его, мають значення лише під час життя і лише для мого его.
І хоч я ще не до кінця видалив отой страх смерті, зробленого виявилося досить, щоб пропрацювати згадані вище гріхи, тобто проробити почуття сорому.
Однак варіанти рішень, які я собі міг запропонувати, були досить кардинальними. Тобто з гопотою, яка збагачувалася моїм коштом, у мене було два варіанти: або повна бездіяльність, або стовідсоткове розуміння, що переді мною смертельний ворог і вмикання режиму берсеркера.
Головне, що я усвідомив – це те, що, ухваливши рішення самостійно, самостійно зробивши вибір варіанта своїх подальших дій, ти припиняєш звертати увагу на страх і сором. Після цього лишається тільки зосередженість для сумлінного виконання обраного плану дій.
Якщо я ухвалював рішення, що зараз не можу ризикувати життям, хай забирають гроші, то я стояв і беземоційно терпів знущання, міг навіть підіграти грабіжникам, зобразивши страх, щоб прискорити розвагу.
Якщо ж я ухвалював рішення, що це край, так жити не можна, то, як у нас у школі казали: в мене падала планка. Бажання зберегти своє власне життя для мене вже не існувало. Лишалося лише вчепитися в найближчого ворога і видавлювати йому очі, гризти горло, але встигнути забрати із собою на той світ хоча б одного нападника.
І хоча варіанти були дієві, але вони мене не влаштовували. Бо не варто віддавати все із кишень щоразу, коли тебе попросили позичити сотню до зарплати, як і не варто вбивати людину, яка з хибною інтонацією попросила у тебе підкурити.
Але, напевно, в мене досить добре вийшло пропрацювати дану ситуацію. Індикатором успіху стала періодичність повторення подібних ситуацій у буденному, яка раптом значно понизилася. Мені приємно було заспокоювати себе, думаючи, що в мене з'явилося щось у погляді. Щось таке, що люди розуміли: "Воно дурне і його краще не займати, бо покусає."
Як казала одна розумна людина: "Всесвіт, навчаючи тебе, раз за разом буде підкидати тобі подібні ситуації, щоразу підсилюючи ефект, до тих пір, поки ти не знайдеш найкраще рішення або найефективніший вихід із даної тобі ситуації." Себто тебе будуть бити з кожним разом усе сильніше, поки ти або не навчишся правильно реагувати, або тебе не приб'ють к бісовій мамі.
Багато разів перевіряв цей ефект. Ось ти вже зрозумів свою помилку, ти вже знаєш, що ти зробиш наступного разу, щоб бути безперечним переможцем. Ти вже повірив, що зможеш це зробити. Ти вже чекаєш подібної ситуації, яка раніше повторювалася мало не щодня, і наче по закону бутерброда, який постійно падає маслом донизу, ти з подібною ситуацією вже ніколи не зустрінешся. Урок засвоєно, тож немає потреби повторювати завдання.
Це навіть трохи ображає твоє его. Стільки енергії вклав, а все дарма.
Але ж таки не дарма, бо ти все ж навчився.
Та повернімося до нашого раю. Вірніше, до мого, а ви самі робіть собі свій, якщо схочете.
Тепер, коли я з горем навпіл прибрав із дороги всі гріховні перепони до спокійного та щасливого потойбічного життя, належало створити саме те, заради чого я й затівав усю цю катавасію. Настав час створити собі той рай, який мені до вподоби.
Всі описані вище події відбувалися упродовж тривалого проміжку часу. Коли я скінчив підготовлювальні роботи, в мене позаду був заклад вищої освіти, а надворі були славнозвісні дев'яності.
Одна відома людина сказала, що поки ми мріємо і креслимо плани, наше життя минає. Так і сталося. Складалося враження, що життя – це лише час для підготовки до смерті.
У країні був бардак. Владу міняли й ділили, з'явилися малинові жакети, золоті ланцюги на шиях та дорогі іномарки на побитих дорогах. Оскільки мені у цьому житті попався організм не дуже високої якості, то в армію я так і не потрапив. Але дуже не переживав, бо все життя намагався вчитися на чужих помилках. Мені вистачило уважно подивитися на тих "дємбєлєй", яких я знав особисто, і послухати їхні п'яні оповідки, щоб зрозуміти, що, не потрапивши до лав армії, я не втратив аж нічого.
Тоді до армії "перестройка" і незалежність іще зовсім не дісталися, і два роки серед "дідів, черпаків і духів" точно не пішли б мені на користь. А на вулиці, нагадаю, були дев'яності.
Постало питання грошей та житла. Оскільки великими м'язами або хитрим інтелектом бізнесмена природа мене не наділила, у той гармидер, що влаштували червоні піджаки, я лізти навіть і не думав.
Обрав я собі нішу збирача крихт зі святкового столу життя. Я пробував усе, до чого дотягувався. Вже потім, підрахувавши всі свої спроби, я збився на двадцяти шести професіях, у яких устиг себе спробувати. Там був і шкільний учитель, і масажист, і тренер по гірськолижному та пішохідному туризму, і різні види продаж, і графічний дизайн, і поліграфія, і металургія… До того списку втрапили навіть бальні та спортивні танці й коучинг.
Озираючись на ті часи, я досі думаю: "Як?!!! Як, спробувавши стільки варіантів, я ніде себе не знайшов?" Хоч свої духовні практики на той час я закинув, однак, проміж маси книг, які я читав, щоб освоїти наступну професію та для підвищення рівня своєї мотивації, мені попадалися книги із психології, вивчення підсвідомості та окультизму.
Для створення свого варіанта потойбічного життя я завів невеликий альбом, куди вклеював фотографії із журналів із казковими краєвидами.
Певне, за той час, поки я був торговим агентом і мусив спілкуватися із великою кількістю клієнтів, моя любов до людей зовсім зійшла нанівець, бо, підбираючи найкращі краєвиди для свого альбома, відбирав лише ті, на яких не було жодної живої душі.
Однак усі намагання створити у себе в голові якусь загальну картину місця свого комфорту, де мені сподобалося б провести вічність, були невдалими.
Минали роки, і хоч ситуація в країні потихеньку стабілізувалася, стабілізувати власне життя мені так і не виходило. Так мене навчили, що, не спробувавши, не можна сказати: зможеш чи ні. А спробувавши та зрозумівши, що це не твоє, тяжко зітхаєш за втраченим часом та починаєш шукати наступний варіант.
Життя вперто не давало мені можливості накопичити грошей на невеличкий капітал і почати жити, як рантьє, закинувши обридлу роботу. Брати кредити я раз і назавжди зарікся.
Добре запам'ятав історію стародавнього Риму, де процвітали лихварі, а безліч людей, заохочених дармовими кредитами, урешті-решт змушені були віддавати родичів або самого себе до рабства, із варіантом закінчити життя страченим коло стіни, як раб, котрий утратив здатність працювати.
Хоча кредит для розвитку бізнесу я вважав нормальним явищем і лише кредит для розваг та придбання збиткових речей або житла вбажав злочинним, та, зважаючи на кількість невдалих спроб різного роду занять, утратив віру у вдалий результат будь-якої своєї справи.
Неодноразово спостерігав рекет, або банальний віджим бізнесу. Сам же себе зовсім не вважав настільки щасливчиком, що міг би хоча б лишитися при своїх, або сухим пройти проміж крапельками дощу та отримати вигоду.
Із везінням у мене катастрофічно не склалося. У дитинстві виховувався під девізом: "Із милим рай і в наметі". А в дорослому житті була вже інша країна та інша картина: "Все коштує грошей, а любов – це одне із найбільших і найзбитковіших капіталовкладень".
Тригером моїх стосунків із фортуною стало слово "невдаха", що пролунало від моєї дівчини перед тим, як вона пішла від мене. Можливо, саме цій події мені потрібно було завдячувати за те, що я перестав випробовувати фортуну на любовному фронті.
Розуміючи, що лотереї та гральні автомати вигадали не для того, щоб платити мені виграші, а для того, щоб заробляти на таких дурнях, як я, суворо заборонив собі навіть думку про дармовий прибуток.
Змінюючи професії, я, зрештою, зрозумів, що найманою працею на життя не заробиш, але на ті борсання, життєві спроби та невдачі я витратив усе своє свідоме працездатне життя. У такій метушні спливло майже тридцять років…
Десь у ті часи нелюдських потуг, амбіційних намагань та пшикових звершень мені до рук потрапили практики свідомих сновидінь.
Це була одна із найяскравіших подій серед сірої буденності. Я одразу зрозумів, що знайшов саме те, чого мені не вистачало для створення того місця, куди я маю надію переселитися після смерті.
Першу знайдену мною книгу про сновидіння я прочитав за вечір і негайно перейшов до практики. Але, як можна здогадатися, результату не було ще довго.
Хоч згідно із прочитаним я і згадав, що вже один раз мав задоволення побути у свідомому сновидінні, хоч і мав певний досвід медитації та контрольованого накопичення і підйому енергії, але контролювати себе уві сні, прокинувшись під час сну, усвідомити, що ти спиш та бачиш сон, у мене вийшло далеко не відразу.
Існує доволі багато різновидів практик входження в стан свідомого сновидіння.