Спілкувався з головними кримінальними авторитетами. Збагачувався в масштабах міста. Організував і здійснював різні афери. Займався нафтою, казино, кокаїном. Розпродував Петербург, гуманітарну допомогу.
Пітер в момент розпаду СРСР був на межі голоду. Почали навіть фіксувати випадки, коли жителі міста вмирали від голоду, як під час блокади Ленінграду фашистськими військами у Другу світову війну. На початку 90-х у колишньому Ленінграді замість німців голод почали створювати такі чиновники, як путін. Замість того, щоб налагодити забезпечення міста продовольством, путін і його подільники лише крали і наживалися на народному горі й важких часах. Полиці магазинів порожні. Стояли черги за хлібом.
У цей нелегкий час отримала розголос велика афера путіна з обміну сировини на західне продовольство. Тоді держава виділила мерії Пітера кілька партій сировинних товарів (нафтопродукти, ліс, рідкісноземельні метали і т.п.), які треба було продати за кордон і купити їжу для жителів міста. Сировину вивезли, а гроші, призначені для міста, що голодує, — вкрали. Близько 100 мільйонів доларів. Величезна сума для тих часів, коли квартири в Петербурзі коштували лише кілька тисяч доларів. Ходять вперті чутки, що за таку саме суму хабаря перший президент росії Борис Єльцин хотів продати Японії Курильські острови.
путін видавав дозволи на розграбування та вивезення всього цінного за кордон. Це мрія багатьох корупціонерів. Життя вдалося. путін не встигав рахувати отримані хабарі. Найбільше морочив собі голову, що робити з такою кількістю готівки.
Депутати Ленінградської ради проводили розслідування. Одна з депутатів Марина Сальє розповідала про чисельні факти зловживань путіна:
— Ми встановили, що більшість фірм, які фігурували у цих контрактах з російської сторони, є дутими, підставними. Були перевірені їхні реквізити, і у комісії не залишилося сумнівів у тому, що це фірми-одноденки, створені для проведення цієї авантюрної операції.
Під час афери путін видавав ліцензії різним фірмам на вивіз цінної сировини за кордон. Заслухали пояснення путіна, який особливо й не заперечував звинувачення:
-Подивіться, що в Москві робиться.
Дійсно, в столиці тоді крали ще більше.
Та все ж над віцемером путіним нависла загроза арешту. Його викликали на допит в прокуратуру. Але Собчак своїм величезним авторитетом не дав посадити й вигнати з роботи того, кого багато людей сприймало як непримітне непорозуміння. Тож путін з легкої руки покровителів продовжував скоювати злочини.
Мафія непереможна!
У 1993 році розгорівся скандал через те, що путін, віцемер, друга людина в місті, – ще й досі чинний співробітник КДБ. Це вдарило по репутації мера Собчака, великого поборника демократії, який неодноразово з трибун закликав не пускати до управління державою колишніх співробітників спецслужб. Потім з'ясувалося, що майже половина команди мера Собчака – вихідці з КДБ. І це, в основному, заслуга путіна. Маленький вирішувач із валізою у малиновому піджаку й кросівках тягнув колишніх співробітників спецслужби на всякі хлібні місця в місті, щоб спільно обкрадати городян. Коли пітерський бандюга, оточений такими ж пітерськими бандюгами, стане президентом, то цю успішну практику застосує в масштабі всієї країни.
путін швидко налагодив спільний бізнес з тамбовським злочинним угрупуванням Санкт-Петербургу по викачуванню грошей з порту та автозаправок. Заправка кораблів у порту, літаків в аеропорту, автомобілів на бензоколонках в місті — все тепер йшло через бандитів і путіна. Монополізм – найкраща річ для збагачення!
У мерії путін відповідав за приватизацію державних підприємств. З допомогою путіна ключові активи міста – порт, нафтовий термінал, автозаправки, готелі, ігрові заклади — перейшли під контроль жорстких кримінальних угрупувань.
Путін видав купу ліцензій на відкриття казино в Санкт-Петербурзі. Хабар путіну за одну ліцензію — від 30 тисяч доларів. Хабарі для путіна збирав Роман Цепов, кримінальний авторитет, якого називали "сірим кардиналом" бандитського Петербурга. Бандити "кардинала" ще й охороняли путіна. Заступник мера не мав права на державну охорону. Коли путін став президентом, то кримінальний авторитет довелося отруїти полонієм, бо забагато знав та ще й почав молоти зайве язиком. Вбивство не розкрито. Напередодні Цепов попив чайку в кабінеті начальника пітерської таємної поліції.
За погодженням з мером через "сірого кардинала" путіну вдалося вибудувати в Санкт-Петербурзі жорстку систему призначень за хабарі на посади спочатку в силові, контрольні, а потім й у всі державні та комунальні структури. З легкої руки таких, як путін, в 90-х роках система швидко почала розповсюджуватися по всій росії. Коли путін став президентом росії, то система призначень на посади за гроші стала державною політикою. Кожна посада продавалася. Це величезні грошові потоки, які в Петербурзі контролював путін. "Сірий кардинал" проводив співбесіди з кандидатами на керівні посади й отримував від них валізи з готівкою для путіна. Поступово в Петербурзі вибудували систему, коли за призначення платили всі. Від начальника райвідділу поліції до рядового автоінспектора.
Через безкарність і вседозволеність путін зовсім знахабнів. Дійшло до того, що наркоторговці з Колумбії відправили йому в мерію Санкт-Петербургу цілий контейнер з тонною кокаїну, засипаному в банки з-під тушкованого м'яса. У лютому 1993 року під Виборгом було затримано цей контейнер. Хтось натиснув зверху й розслідування невдовзі пішло у пісок. Кокаїн не знищили, а направили до Москви на перероблення. І щуку кинули у річку.
Ще у 1991 році в інтерв'ю путін відверто зізнавався:
— Звичайно, ситуації бувають різні, хоча загалом і таких якихось внутрішніх борінь, коливань, страждань, звичайно, я, відверто кажучи, не дуже відчуваю. Загалом і в цілому мені здається, що я людина досить рівна.
Хто б сумнівався?
Як тільки путіна вперше обрали президентом росії, в Європі розгорівся скандал з фірмою, де одним із засновників була мерія Санкт-Петербурга. Фірма відмивала гроші колумбійської наркомафії та злочинців Петербургу на європейських фондових ринках. Наркоторговці заносили в фірму валізи повні готівкою від продажу кокаїну. Фірма брала свою долю й перетворювала брудну готівку на законний дохід від гри на біржі. Фірма під прикриттям інвестицій в нерухомість ще й допомагала російським бандитам вивозили свої капітали за кордон. Документи про створення фірми підписував путін. Через свою жадібність до дармових грошей путін зробив себе заступником голови наглядової ради та консультантом цієї фірми. Щоб не засвітити президента росії в міжнародному скандалі з торгівлею кокаїном тодішній директор ФСБ Микола Патрушев їздив по світу й викуповував компромат на шефа. Такий компромат на путіна мав навіть тодішній керівник України Леонід Кучма. Про це світ дізнався з оприлюднених записів розмов між Кучмою та керівником спецслужби, які вирішують продати чи не продавати росіянам досьє на путіна. Українські керівники знали, що путін – висуванець мафії. Це їх влаштовувало. З тих оприлюднених розмов світ ще й дізнався, що президенти росії й України мають спільних знайомих серед кримінальних авторитетів. Мафія править світом?
Коли вже путін став президентом, то колишній офіцер ФСБ Олександр Литвиненко почав збирати досьє про зв'язки путіна з наркомафією під час роботи в мерії. З'ясував, що путін не тільки брав участь у відмиванні кокаїнових грошей, а й разом з організованим тамбовським угрупуванням курував кокаїновий наркотрафік через пітерський порт в Європу. Литвиненко не встиг закінчити свою роботу. Компромату на путіна в Петербурзі було так багато, що Литвиненко не встигав його фіксувати.
путін став одним з найбільших корупціонерів Північної Столиці. На нього з'явилася маса компромату. З таким багажем покровителі путіна сміливо рекомендували його московським корупціонерам. Перед ним відкрилися двері ліфта нагору.
У росії неможливо зробити кар'єру без компромату. Найкраще коли з ніг до голови будете вимазані корупцією та злодійством. Тоді вас можна лякати й тримати на міцному гачку. Ви боятиметеся, що за найменшу непокору начальник згадає про ваші колишні злочини. Відправить у в'язницю чи з вовчим квитком вижене з теплого містечка. Тож начальники зможуть без страху, легко вами керувати і давати будь-які накази.
У росії ніхто не братиме на державну службу гідних адекватних людей. Уявімо фантастичну ситуацію. Великий керівник прийняв до себе на роботу порядну людину. Бос просить чесного підлеглого зробити якусь гидоту, щоб постраждало мільйони людей. Почати чергову колоніальну війну. Підняти пенсійний вік, щоб більше земляків помирали, бо вже не мають сил працювати. Виправдати зростання цін, щоб люди ще більше голодували. Посадити у в'язницю чи вбити політичного противника. Що зробить чесний підлеглий? Ввічливо відмовиться! Начальнику ще й доведеться перепрошувати перед підлеглим або свій наказ переводити на жарт. То навіщо такий підлеглий потрібен корупціонеру і злодію?
Інша справа, коли у тебе в підлеглих такий як путін. Не потрібно нічого розжовувати. Такий сам здогадаються чого від них хоче злочинець – начальник. Обоє думають однаково! Зроблять усе ще в кращому вигляді, ніж уявляв їхній начальник.
Віцегубернатор кримінального Петербурга путін ще перед переїздом до Москви у 90-х роках повинен був сісти у в'язницю років на 10-15.