Тож якщо у контори вийде мене знешкодити, я не ображаюсь. Нічого особистого. Я знаю, куди я йду.
– Якщо потрібна буде твоя допомога, – Семенович смикнув щокою. Було видно, що йому ці слова даються нелегко. – Звісно, у боротьбі з кацапами. Чи можу я до тебе звернутися?
– Р. Добре. Я зрідка буду заглядати у твій відділок. Але, звісно, без Стіча. Погралися й досить. Тож якщо виникне якась справа, напиши відкритим текстом питання на аркуші паперу і залишай його на вільному місці свого стола. Можливо, не відразу, але я його помічу. Отже, мені пора.
Стіч, немов би з натугою, підвівся.
– Р. Вітаю, хлопці. Залік ви здали. Мовою володієте, можливо, навіть і думаєте нею. Але, повинен вам сказати, що не згасла ще в мені любов до театральщини!
– Чорт! – Олег трохи напружився. – Я знав, що просто так це не закінчиться. Що ще?!
– Р. Не переймайся, Олеже, сьогодні у мене сентиментальний настрій. Ображати нікого не буду. Прощавайте!
Стіч втратив форму, з нього зліпилася рамка із картиною. Рамка злетіла зі столу і приросла до стіни збоку від робочого стола Семеновича. На картині був зображений Стіч із посмішкою на всі шістдесят, чи скільки там у нього зубів, що тримав у руках золотий тризуб.
Семенович розлив останній коньяк по келихах, відхилившись у бік, подивився на картину і, повернувшись до столу, пробурмотів під носа:
– От, синє одоробло, рамку криво повісив.
– Здається, пішов? – Олег обвів поглядом кабінет.
– Пішов. І за це варто випити! І за це, і на коня. Бо та синя ганчірка була права – до крамниці заслати нема кого, а напій уже скінчився.
Випили. Семенович витяг із кишені телефон.
– Марино. Все поновлюємо. Завтра всі на роботі, роби виклик усім... І що?! Я вам два дні на поновлення мови дав, я їх назад забрав! Бо для вас це не час на вивчення мови, а відпустка незапланована! А мені начхати, що ви не встигаєте вчити!!! У вашому віці державну мову треба не вчити, а знати!!! І поки час є, окрім виклику, зроби запит на нову прибиральницю! І без знання мови на роботу нікого не бери! Скажи, Марино, це що, мої проблеми, де тобі брати прибиральницю зі знанням державної мови?!!! Це цим я, по-твоєму, тут повинен займатися?!!! Якщо ти вирішила на мене це перекласти, то з цього дня та до появи нової прибиральниці залучаю всіх агентів до чергування! Слідкувати за чергуваннями будеш ти, а назначати на чергування буду я! Я щось незрозуміле сказав?!!! Лишень чую в нашому закладі кацапську мову, відразу наряд на чергування! І ти, Марино, за нашу розмову вже на пару нарядів собі наговорила!!!
Натиснувши відбій, Семенович постукав себе ребром долоні по шиї.
– Ось тут уже всі! Посіли й ноги позвішували!
Олег, узявши зі столу шматок сиру і покусуючи його, усміхнувся:
– Невже у Валерія щось усе-таки вийшло змінити?
– Так! Пенсіонер! Ти що тут до цього часу робиш?! Або з тебе ще одна пляшка коньяку, або марш додому! Я там чув, що тобі телевізор полагодили!
Шмат XII
∞ Невідомо де. Невідомо коли
Рій Фіск.
У голові виник образ багатьох однакових обпатраних безголових курок, що велетенським табуном біжать на мене. Образ для мене незвичний, отже, зустрінусь із чимось новим. Потрібно лізти у пам'ять поколінь за велетенським пластом інформації.
Сірі так і сказала:
– Там до Аїда прийшов Рій Фіск. Це завдання для тебе. Розберись у питанні та прийми рішення згідно зі своїм поглядом на обставини.
Завдання дивне. Вперше рішення щодо вбивства когось покладається на мене. Вже понад рік я лише вчусь і практикуюсь, в усьому керуючись думкою наставника. Вочевидь, настав час думати своєю головою.
Що ж, долучимо пам'ять поколінь. Для початку приймемо роботу в Аїда. До нього ж прийшов цей Рій.
"– Я-Аїду: Вітаю, мені Сірі передала твого Роя Фіска. Де мені його знайти?"
"– Аїд: Вітаю. Ось точка. Ментальний бар'єр постав на три метри. Спочатку вивчи питання, потім спитай його думку, а далі вирішуй. Його критичний день настане лише завтра. В тебе є трохи часу."
"– Я-Аїду: Він що, назавтра має сам померти? Себто, мені потрібно вирішити, чи вбити його сьогодні, чи нехай мучиться до кінця?"
"– Аїд: Усе сам. Не відривай. Я зайнятий."
"– Я-Аїду: І на тому красно дякую."
Дякувати справді було за що. Я відразу отримав кілька підказок. Істота небезпечна, але керована ментальним бар'єром, отже, недотична до ремесла.
Дивно, недотичні рідко звертаються до дріад за евтаназією, бо майже ніхто не претендує на наступного. Винятком є зейці, але вони повністю безпечні.
Маленькі єноти-зейці користуються пам'яттю поколінь, мають кристали переходу, але з ремеслом у них не склалося. Якщо зейць у похилому віці необхідний громаді зейців, то вони навіть не чекають смерті такого цінного члена суспільства. Збираються галасливою юрбою і тягнуть винуватця свята до дріади, щоб та загасила його іскру життя і перенесла іскри досвіду і розуму в нове молоде тіло.
Зернятко чорного гумору у тому, що похилого зейця дуже часто забувають спитати про його бажання закінчити життя свого "минулого". Куратору дерева Життя, у випадку такого самоуправства, належить роздати всім надмірним активістам по шапці й випитати у смертника, чи справді він хоче скінчити життя "минулого" і подарувати своїй громаді нового себе?
Головне при цьому спочатку надавати по шапці активістам, а потім питати у кандидата на перехід про його бажання померти. Бо причиною ажіотажу є свято переходу, яке в громаді зейців улаштовують щоразу, як отримують нового наступного.
Тож, якщо спочатку почати питати бажання минулого, то охочі погульбанити на святі миттю почнуть умовляти дідуся чи бабусю погодитися на евтаназію, і мають усі шанси таки вмовити.
Дуже вже полюбляють зейці свята, а зважуючи на легку недалекість цих веселих єнотів, старенький, унаслідок умовлянь, починає думати, що і він сам зможе посвяткувати з оточенням, хоча то буде вже "наступний". Як діти, чесне слово.
Але повернімося до Роя Фіск. Згідно з точкою, яку надав Аїд, Рій знаходиться за межами лікарні. Отже, тварюка небезпечна і на територію лісової лікарні їй зась. Я йду до його місця перебування пішки. Так, літати вмію вже давно, але мені потрібно отримати купу інформації, тож розганяю ногами кров у голові, щоб знання краще засвоювалися.
Зроблю для читача суху інформаційну вичавку, щоб перенавантажувати мозок лише собі одному. Дуже вже я піклуюся про свого читача.
Рій Фіск. Багатотілесна істота (це щось новеньке). Хижак. Кровопивця. Рухається по землі (дивно, назвали б тоді не роєм, а табуном, або стадом). Рої Фіск гуртуються у лісі Товстих дерев (страшненька місцина і знаходиться далеко, певно, днів з десять добирався) Хоча Рої можуть харчуватися як рослинною, так і тваринною їжею, але сік товстого дерева є для них основним продуктом споживання. Тож від лісу Товстих дерев вони далеко не відходять. Коли не має доступу до соку дерева, полює на все, що має рідину. У серпах кожен Фіск має канали для поглинання соку. Драпаном нехтує, але в голодні часи може скористатися і ним. Рій налічує від ста до п'ятисот фіск і має одну особистість. Центрального тіла в особистості не існує. Рій усвідомлює себе, коли до зони контакту потрапляють більше десятка фіск. Зона контакту – це коло близько десяти метрів у діаметрі.
Перший гамузовий потік інформації, що не встиг оформитися в образи, мало не скрутив мої мізки у рульку. Лише коли я отримав чіткий образ цього чудовиська, я зрозумів із чим маю справу. Також зрозумів, чому моя підсвідомість нагородила це створіння назвою рою. Ці істоти були членистоногими. Тобто, це рій великих нелетючих комах.
Виглядає воно, як купа бліх-переростків. Спочатку візьмемо одне тільце фіск і розглянемо окремо. Зовнішній хітиновий скелет на безголовій обпатраній курці. Хоча за розміром краще порівняти із куріпкою. Невеличкі. За формою мають схожість або із обпатраними куріпками з вивернутими вперед крилами, або із великими блохами, що мають передні лапки у формі серпа.
Передні крильця-лапки цих великих комах розвернуті вперед, мають вигляд кігтів, і складені перед грудьми у вигляді серпів богомола. Рухається комаха Фіск на двох задніх лапах. Спина і груди броньовані міцним панциром. Голови не бачу. Хоча, можливо, її й немає, бо кожному фіск окремо вона не потрібна, думає ж бо громада загальною особистістю. Очей також не бачу. Можливо, вони всі орієнтуються якось інакше. Кінцівки лише чотири. Передні – серпи, і задні – чотирипалі лапи (майже як у пташки).
У багатьох фіск черевце збільшене. Розмножуються вони хітиновими яйцями, з яких вилуплюється готовий маленький фіск. Статі не мають, тож розмноження відбувається періодично, коли є багато їжі.
Якщо Рій окупував Товсте дерево і харчується без зміни місця, яйця фіск мають можливість вилупитися на наступний день і молоді фіск мають шанс долучитися до Рою. Якщо Рій рухається, то фіск полишають яйця де прийдеться. Молоді, новонароджені фіск без рою безпорадні й швидко гинуть у шлунках інших, дуже різноманітних хижаків лагідного світу Зеї.
Уявили цю блискучу руду агресивну торпеду, розміром із куріпку? Тепер помножте на п'ять сотень і об'єднайте одним розумом і однією волею. Так… Сказати, що це виглядає моторошно, це нічого не сказати.
Коли я підійшов ближче, то пожалкував, що не маю підгузка. Тільця фіск тислися до купи й тертя їхніх панцирів викликало шурхіт, від якого по тілу бігали такі самі фіск, можливо, лишень трохи менші за розмірами. Я знайшов Рій десь за пів сотні метрів від межі лікарні Аїда.
Побачив я цю руду живу пляму, площею близько чотирьох квадратних метрів, здалеку. У цьому мені допомогла пам'ять поколінь. Рій відчув мене приблизно одночасно.
Відразу жива ковдра, трохи розтягнувшись, почала рухатися в мій бік. Я не втримався. Не подумайте, те, що я не втримався, зовсім не означає, що мені конче став необхідний памперс для дорослих.
Від страху я збільшив радіус ментального бар'єра від рекомендованих Аїдом трьох, до п'яти метрів, і все. Ну, можливо, до шести, але, чесне слово, не більше. Також з'явилася думка, щоб поставити ще пару відомих мені бар'єрів.
Я стояв, відставивши руки, немов ковбой, що готовий вихопити пістолети, і чекав наближення Рою.