Ніяк не вийде, отримуючи мінімальні зарплати, а то й середні, відкладати гроші з такими високими цінами на оренду, суцільною дорожнечею, необхідністю сплати страховки. Наприклад, наймані працівники, особливо ті, хто отримує мінімальну зарплату, нарікають, що в Канаді потрібно тяжко працювати, щоб утримувати себе і свою сім'ю; скаржаться на надзвичайно поширену неповну зайнятість, повсюди високу плинність кадрів, короткострокові контракти, на те, що їм дуже мало платять, а їхні роботодавці викликають їх на роботу лише тоді, коли потрібні; і що в Канаді не так, як в Україні, де хоч є робота, хоч немає і б'єте байдики, але ви щодня ходите на роботу й отримуєте гарантовану платню за 8 годин. Значна частина людей у Радянському Союзі більшість робочого часу лише створювали видимість роботи, як і нині в багатьох державних і комунальних організаціях, підприємствах та установах України. Раніше це називали перевагою соціалізму чи прихованою формою безробіття, а нині це просто спосіб влаштувати знайомих чи приятелів на легку роботу. У Канаді такими дурницями не страждають. У Канаді є робота – викликають і оплачують твою працю погодинно, немає роботи – сидиш вдома чи шукаєш іншу неповну зайнятість та мрієш знайти постійну роботу не на кілька годин, а на повний робочий день. В Україні деякі дрібні фірми збанкрутували, бо не змогли виплачувати працівникам зарплати за те, що люди сиділи на робочих місцях, нічого не робили й лише чекали замовлень чи клієнтів. У Канаді великі проблеми з пошуком пристойного працевлаштування й необхідністю виконувати брудну примітивну низькооплачувану роботу. Роботодавці не церемоняться з дешевою некваліфікованою робочою силою. Багатьох вигнали з роботи лише за те, що в робочий час сідали перепочити чи говорили по мобільному.
Українці, які в Канаді стали бізнесменами, кажуть, що Канада – це країна бізнесменів і Канада — це краще, що відбулося в їхньому житті. Бізнесмени жалкують, що не приїхали в Канаду раніше і ще кажуть: коли в Україні щось маєш, то тебе можуть попросити поділитися. У Канаді такого немає, бо право власності реально захищено. Хоч тут підприємці теж мають бути насторожі: в українця в Канаді конкуренти спалили пельменну, бо у нього були й ціни дешевше, і їжа смачніша, але отримав виплату страхової компанії за пожежу і вже відкриває нову. Коли доходи зростають, то ті речі, що раніше викликали шок і обурення, відразу викликають захоплення і радість, бо лише допомагають примножувати власні статки. Коли робитимете те, що й інші успішні люди, то швидко станете мільйонером. Найбільше мені хвалили Канаду ті, хто має хай і найдрібніший бізнес. Люди бізнесу хвалять Північну Америку, наче це рай земний, зокрема, і за те, що тут великі конкурси на кожне робоче місце, можна знайти людей для всякої роботи й вони будуть іноді працювати майже задарма. Для власників бізнесу – це прекрасні умови, хоч чимало бізнесменів трудяться набагато більше від своїх найманих працівників, а в дрібному канадському бізнесі, часто, хазяїн працює на рівні з наймитом і виконує таку саму роботу. А ще всі комерсанти кажуть, що бізнес в Канаді вести набагато легше і вигідніше, ніж в Європі, де забагато бюрократії та перевірок. Бухгалтер допоможе бізнесмену не платити податки. Або ще такий приклад. Українці – наймані працівники скаржаться на високі ціни в Канаді. А українці – бізнесмени на сьомому небі від щастя, що можуть свої вироби продавати, а послуги надавати по завищених цінах та отримувати надприбутки та ще й за готівку без ніякої сплати податків. У Канаді для бізнесу дуже багато роботи, на якій неважко заробляти чималі гроші, бо багато канадців мають великі доходи, дуже довірливі й не дуже розбираються у ціні послуг, які їм надають. Зять працював в кількох українських підприємців. Одні сяк – так виконували примітивні будівельні роботи, а інші абияк виготовляли та встановлювали кухні низької якості. В Україні така кухня, коли знайдете довірливого та невибагливого покупця може коштувати максимум кілька тисяч доларів, а Канаді "відлітають" за 12 – 60 тисяч доларів і хлопці не встигають їх виготовляти та встановлювати, бо розповідають покупцям, що "шалені знижки, низькі ціни під час рекламних акцій, останні дні такого щастя". З клієнтами канадські комерсанти ввічливі, але не підлизуються, не принижуються та й не носяться з ними, як, часом, у нас. Фахівці — ремонтники наймають собі підсобників з оплатою 12 – 25 доларів за годину, а самі з клієнтів за свою роботу беруть по 150 – 500 доларів за годину. Тож некваліфікована робоча сила часто в розпачі від того, що ледве зводить кінці з кінцями, а бізнесмени нерідко забувають скільки готівки в якому тайнику чи сейфі сховали, тож мають вести чорну бухгалтерію, зазвичай у своєму смартфоні. Хто працює офіційно та не на мінімальній зарплаті, то хвалить соціальні пакети від роботодавців. Через вікна в офісному центрі я спостерігав за величезним залом з кількома довгими рядами столів, за якими сидять по одному співробітнику. Мені здалося, що люди почувають себе не дуже комфортно, мовчки працюють на комп'ютерах, бояться і словом перекинутися, заварити кави чи сходити в туалет. Зверху з кабінки їх усіх, як на долоні бачить керівник. Схоже на заводський цех з конвеєром. Принцип роботи канадського бізнесу простий: я — начальник, ти – дурень! Щоб не втратити роботу, підлеглі бояться видатися розумнішими за керівника і виконують будь – який наказ, часом, на шкоду бізнесу чи лише заради видимості роботи. Усі мені казали, що весь канадський бізнес повністю побудований на знайомствах і не має ніякого відношення до ринкової економіки. Держава надає гранти для бізнесу 50 —150 тисяч, але, кажуть, лише по знайомству й лише для видимості, а потім, начебто, ці гранти ділять між корупціонерами і бізнесменами.
Щоб не вдаватися у справжню кухню канадського бізнесу, не ризикувати разом з місцевими бізнесменами, а працювати на легких малооплачуваних роботах, зятю дуже сподобалася теорія про те, що потрібно чесно займатися бізнесом і не порушувати закон. Я деякий час займався бізнесом в Україні, щоправда, невдало, але змушений був двох доньок головного податківця району влаштувати на навчання до найкращого державного університету країни. Ні я, ні мої знайомі бізнесмени не могли назвати комерсанта, який би займався бізнесом без порушень закону. Та раніше в Україні не могло бути в принципі законослухняних комерсантів, бо потрібно було давати хабарі податковій службі, поліції, СБУ та іншим державним структурам, одним з основних завдань яких було збирати гроші з бізнесменів для себе та свого керівництва. У Канаді велика частка бізнесу знаходиться в тіні, тож такі заяви зятя відлякують від нього бізнесменів, хоч ті й не можуть в цьому зізнатися.
Я маю і власний досвід спілкування з канадським бізнесом. Чимало бізнесменів тут гроші роблять з повітря, фантастично завищують ціна на свої примітивні послуги. У Канаді я написав документальну книгу — розслідування "Список путіна" про російських знаменитостей, які підтримали війну проти України та анексію Криму. Якось я спочатку не зорієнтувався й вирішив шукати спонсора в Канаді, щоб оплатив переклад моєї книги на англійську мову, але спочатку потрібно було з'ясувати вартість перекладу і я почав надсилати електронні листи майже всім бюро перекладів у Канаді, які мені вдалося знайти в Інтернеті. Ціни перекладу моєї книги коливалися від 10 до 35 тисяч доларів (у книзі 350 сторінок, тож по 100 доларів за кожну сторінку формату А5 набрану 12 шрифтом). Бізнесмени – перекладачі відразу взяли мене в активну розробку: виявилося, що в їхні компанії великі черги; вони на ринку багато років і переклали вже масу книг; на прохання перекладачів я надсилав їм текст своєї книги, а у відповідь і щоб почати співробітництво мені, навіть, для зразка надсилали по кілька вже перекладених розділів мого твору. Все це почало насторожувати. Майже всі перекладацькі компанії вели електронне листування зі мною не українською, а англійською мовою. Це якось виглядало трохи дивно, але співробітники бюро перекладів ввічливо мені пояснили, що текст мого твору буде здійснювати спеціально найнятий для цього висококваліфікований спеціаліст. Терпець мій урвався, коли власник однієї перекладацької агенції з прекрасним сайтом, наповненим фото і відео хмарочосів і цілими залами співробітників — перекладачів в сердитій категоричній формі попросив писати йому електронні листи лише англійською. Що ж це за такі висококласні канадські перекладачі? Я взяв надіслані мені перекладені розділи моєї книги і розмістив їх в онлайн – перекладачі Google, доступному всім, повністю безплатному і яким можна перекладати на 250 мов. Яким же було моє здивування, коли виявилося, що уривки з моєї книги, начебто, перекладені цими компаніями з української на англійську мову був здійснений саме Google. Взагалі, у світі більш точним перекладачем вважається Deepl Translator, яким я скористався і без проблем переклав книгу на англійську та німецьку, тож усім його рекомендую.
Ціни на житло – то найгірше, що є в Канаді. У Торонто, взагалі, ціни на нерухомість збожеволіли. В українців та й іммігрантів найбільша проблема після пошуку роботи, то захмарні ціни на нерухомість і оренду. Це стосується і тих канадців, які не мають виплаченого власного житла. Тож люди або все життя орендують житло й знаходяться на пташиних правах, або беруть будинок в іпотеку і виплачують його 20-30 років та змушені трудитися ще більше, щоб його не втратити. Канада – одна з найбагатших країн світу, у Канаді все є, але все в кредит.