Однак ви зараз на моєму полі. Я можу відверто з вами поговорити. Для того, щоб у нас вийшла гарна бесіда, вам необхідно зняти свої уявні погони. Я навіть не буду питати, скільки там зірочок. Це нецікаво. Отже, знімайте свої погони, або підіймайтеся і стройовим кроком ідіть на своє робоче місце у маркет.
Олег був досвідченим перемовником, тому думав недовго. Та і що тут думати, коли все справді на боці Валерія?
– Добре. Погони зняв, приємно поговорити з цікавою людиною у парку. З обіду я можу затриматися, тож у часі не обмежений. Буду максимально відвертим. Мене цікавить усе, що ви знаєте про зникнення людей у цьому парку. Зі своєї сторони, можу надати відповіді на ваші питання.
– Згода. То чим саме займається та організація, в якій ви працювали до того, як стати охоронцем у магазині?
– А ви зразу бику роги крутити взялися. Я не можу вам розповідати деякі речі.
– Мене не цікавить назва, чи там номер частини, чи що. Я хочу зрозуміти ваш профіль. Чим саме ви займалися? І, до речі, ви, певно, вже зрозуміли, що я деякі речі про вас знаю? Тож відповіді на деякі питання будуть лише перевіркою вашої відвертості.
– Сильний хід. Я був залучений до загону, що брав участь у пошуку серійних убивць.
– Справді, серйозний рівень. Усе стає більш зрозумілим. Ви дійсно не відчепитеся від цієї справи. Можу лише висловити вам повагу та подякувати вам за вашу працю.
– Ви другий, хто дякує за мою працю. Першим був командир, коли відправляв на пенсію. Що ж, моя черга. Розкажіть усе, що знаєте про те зникнення людини.
– Ви також вибираєте сильні ходи. До речі, граєте в шахи?
– Так, але до чого це?
– Розумієте, Олеже, те, що я вам далі буду розповідати, не зовсім лягає в канву реальності. Для більшого розуміння мою розповідь потрібно чимось підтвердити. Мені також потрібно зрозуміти, в якому ключі вам давати інформацію. Дівчатам я відрекомендувався відьмаком. Для них це правда. Частково і для мене це правда. Але для вас така правда неприйнятна. Ви ж бо вважаєте, що більш освічені, ніж ті студентки. Ви мені просто не повірите. Тож мене цікавить, у що ви можете повірити? Є три варіанти. Перший – вплив на мозок, гіпноз, навіювання тощо. Другий – магія, чудеса. Третій – високі технології. Настільки високі, що на цій планеті таких іще немає. Обирайте, що вам до вподоби, а потім я почну демонстрацію.
– Невже, Валерію, тепер ви мене хочете налякати? Я вже бачив сьогодні ті речі, які не можу пояснити. Але це не зробить мене забобонним. Я обираю високі технології.
– Чудово. Отже, пропоную представити нашому оточенню нашу розмову, як зустріч двох старих друзів у парку, на партію в шахи. Долучимо штучний інтелект, який із космічного корабля буде спостерігати за нами, надавати нам допомогу, та створимо антураж для нашої зустрічі. Себто, нам потрібні шахи. Вмикаємо програму перетворення матерії, і вуаля!
Шмат VI
∞ Зараз. Одеса. Один із міських парків
На газонах, попід деревами зашуміло опале листя. І хоча вітру не було, гілочки, листочки, всіляке сміття почало зносити до лавочки. Весь цей дріб'язок почав збиратися на лаві між Олегом і Валерієм у кучу, котра весь час ворушилася. Листя і гілочки все летіли та зникали в каші, котра, змінюючи форму, в результаті трансформувалася в шахову дошку, на якій в очікуванні початку гри були розставлені простенькі шахові фігури.
– Ви, Олеже, будете грати за сили добра і світла, – Валерій махнув на дошку долонею: – Білими. Я буду грати за те, що лишилося, чорними. Білі починають. Ходіть.
Олег узяв у руку пішака, покрутив його, подивився на світло, похитав головою і зробив хід.
– Вражаюче.
– Так, технології – вище немає куди. Тож продовжимо розмову мовою технологій. Повернімося до того, що відбувалося на клумбі. Ходять чорні… Я побачив, що під час сварки невиліковно хворої людини з дівчатами Дарина почала знімати процес на телефон. Мені потрібно було впевнитися, що процес анігіляції негативно впливає на відеосигнал. Я увімкнув програму терратрансформації живої матерії та проконтролював, як телефон у Дарини заглючив. Дослід вийшов вдалим. Ходіть, Олеже. І дайте мені відповідь на запитання, якою мовою ви думаєте?
Олег намагався зібрати думки докупи. Розмова, спостереження, гра в шахи, сприйняття інформації… Все разом!
– Мова тут до чого?! … Російською! … Тобто, ви вбили ту жінку?!
– До вбивства ми дійдемо пізніше. Ви мене спитали, що відбувалося на клумбі? На клумбі відбувалися високі технології. Скажіть, чи виникало у вас бажання повністю перейти на українську мову? Щоб і думати українською. Ходіть.
– Почекайте, дотримуймось правил. Я вас спитав, чи вбивали ви ту жінку? Ходіть.
– Якщо за правилами, то згадайте, спочатку ви спитали мене, до чого тут мова? Пояснюю. Зараз на цій планеті йде не війна. Зараз тут епідемія інформаційної хвороби. Ви її називаєте "рускій мір" і вважаєте, що це не хвороба, а так… Просто так історично склалося. Однак високі технології залізли дуже високо. Коли люди хворіли на ковід, ви могли відокремити вірус, вивчити його. А інформаційний вірус "руского міра" відокремити й вивчити не можна. Можна лишень спостерігати його дію та проаналізувати, під час якого інформаційного впливу виникає захворювання. Однак ні карантину, ні санітарної тривоги ви не оголошуєте. Думаєте, що на фронті хлопці хворих переб'ють, а в тилу, в головах людей, цей інформаційний вірус сам вилікується? На жаль, ні. На останній стадії хвороба невиліковна. І для збереження здорових організмів потрібно ліквідувати невиліковно хворих. Або унеможливити контакт хворих і здорових особин. Можна відгородитися стіною, але ви на це не підете.
Олег узяв коня, потримав у повітрі, поставив його назад і сумно похитав головою.
– Валерію, якщо ви щось заподіяли тій жінці та тим людям, то ви хворий серійний убивця.
– Так. За всіма пунктами я належу до серійників. В усякому разі, підходжу під визначення, яке ви вважаєте правильним. Закриємо це питання, щоб воно вас не мучило. Коли ви зрозуміли, що я серійник, ваш обов'язок мене заарештувати. Давайте ви відразу зрозумієте, що це неможливо. Мене поряд із вами майже немає. Ось моя рука, вхопіть її.
Олег, не думаючи, спробував узяти Валерія за руку і промахнувся. Вдруге навіть намагатися не став.
– Високі технології, Олеже, пам'ятаєте? Вважайте, що перед вами голограма. І оскільки заарештувати ви мене не можете, то дограймо партію в шахи та договоримо. Бо ви вважаєте мене хворим тому, що вважаєте себе здоровим, а, між іншим, у вас перша стадія "руского міра", і я оце граю з вами в шахи й ніяк не можу прийняти рішення. Що ж робити з такою категорією населення, як ви, Олеже?
– А що ви можете зробити з цією категорією? Перебити всіх? У землю закопати? – Олег все-таки походив конем.
– Усе пізнається в порівнянні. В іншому світі вищі сутності перебили взагалі всіх людей… Хоча я збився. Ми ж знаходимося у площині високих технологій… Тож, на іншій планеті штучний інтелект через недолуге єство людської породи вимушений був винищити людський вид повністю, на користь іншим розумним формам життя. Але, дивлячись на людей нашої планети, маю велику підозру, якби не винищив, то люди, як і на Землі, заволоділи б тим світом, перебили б інших розумних істот та створили там такий же свинарник, як тут. Отже, на тій планеті хворобою був не "рускій мір", а "людський вид". Я навчився і відновився до такого рівня, що зможу винищити велику кількість людських істот, але вважаю, що у вашому випадку це не вихід.
– То ви дозволите мені ще пожити? – в голосі Олега чується єхидство.
– Зараз я вбивати вас не буду. Розумію, що вас це не заспокоює. Ваш сарказм пояснюється тим, що ви відчуваєте повну безпорадність. Ми з вами знаходимося на таких різних рівнях розвитку технологій, що ви нічим не зможете мені протидіяти: ні руками, ні зброєю. Якщо викличете спецуру, це також вам нічим не зарадить. Ви це розумієте, і це вас курвить. Якась інша істота вирішує за вас вашу долю, а ви можете за цим лише спостерігати. Зараз ви відчуваєте на собі стан абсолютно підкореної людини, яка не може нічим зарадити насильству над собою. Пропоную вам піднятися трохи вище у своєму розвитку і поглянути на ситуацію неупереджено. Ви можете хоча б узяти участь в обговоренні власної долі та долі багатьох інших людей. Подивіться на це, як на відстоювання своєї позиції. Тій істоті, яка вирішує вашу долю, потрібна порада зацікавленої особи, а кого, як не вас, можна назвати зацікавленим?
– А ви взагалі людина? Шах.
– Ви непогано граєте. Хоча вашу вдалу гру також можна пояснити тим, що просто я граю гірше. Так. На превеликий жаль, я звичайнісінька людина зі звичайнісіньким людським тілом, яке створене недосконало.
– А як же всі ці фокуси?
– Ну, ми ж із вами домовилися, що це все високі технології. Те, що ви не помітили, коли і як я тисну на клавіші, не означає, що всі ці фокуси я роблю без технічної підтримки. Ви володієте українською, але думаєте і спілкуєтесь у побуті російською. Отже, потенційно ви можете бути носієм вірусу "руского міра" Чи є у вас розуміння, що Україна повинна якнайшвидше спекатися російської мови, і чи намагаєтеся ви освоїти українську на рівні думок і залучити її у свій побут? Чи є у вас на це своя думка? Тепер зробимо рокірування.
– Звісно, я розумію, що колись усі українці почнуть розмовляти рідною мовою. Але зараз війна, особисто мені трохи не на часі повністю міняти мислення на українську. Та й оточення… Ми все-таки в Одесі. Чесно кажучи, всі мої знайомі російськомовні. Але на роботі я можу вільно спілкуватися державною, себто, закон я виконую.
– Чи не хочете ви сказати, що якщо приймуть закон перевести думки на українську мову, ви і його виконаєте?
– Розумію, до чого ви хилите. Закон – це елемент примусу і покарання. Або ти підкоряєшся і виконуєш вимоги закону, або тебе карають. Він перестане бути законом, якщо у нього за плечима не буде сили, здатної проконтролювати виконання і покарати в разі невиконання умов. Не буде такого закону, бо проконтролювати думки ніхто не зможе.
– А як ви будете реагувати, якщо, наприклад, свідомі українці дорікнуть вам, що бажано ще й думати українською? Відкиньмо неможливість читання думок.