Будувалися тут, сіяли жито
І пісень тут співали завжди.
Присів:
У краю цьому щедрі ужинки
В працелюбних тримали руках
І була господинею жінка,
вся вона – в українських жінках.
Присів:
Над Дніпром чайки носяться білі,
Де й віками носились вони . . .
Українці, ми всі із Трипілля,
Хліборобів ми доньки й сини!
Приспів:
ГІМН ВІЛЬНОЇ УКРАЇНІ
Не знаю, чому, але двічі після мого набору весь текст кудись зникає. Вже не знаю, що робити. Роблю третю спробу набрати досить довгий текст.
Я би ніколи не наважився зазіхнути на цю тему, але одного разу до мене звернувся листом редактор одного київського журналу з пропозицією взяти участь у конкурсі нових слів українського гімну. Він пояснив, що хоча ми вже маємо чудовий гімн, але слова в ньому дещо застарілі. Вони відображають минулий стан нашої країни, яка була довгий час поневолена і народ мріяв про волю. Нині ж ми – незалежна Держава і гімн наш повинен цьому відповідати. А музика залишиться та ж сама.
Не забрати в України
ні славу, ні волю,
її мову солов'їну,
гідну її долю.
Плин Дніпра не повернути
в бік зворотний зроду
і ходу не перетнути
нашого народу
Приспів:
Слава вільній Україні
і героям слава!
Крізь віки хай гордо лине
козаків Держава!
Всіх героїв не злічити
на її теренах,
шанувалася у світі
У Русі, в своєму домі,
ми єдині діти
і минулого нікому
не перекрутити.
Приспів:
У лиху, сувору днину
ми не спочивали,
боронили Україну
від всіх орд навали.
Щоби долю мати гідну —
стоїмо на тому —
ми свою країну рідну
не здамо нікому!
Приспів:
Заповів Господь-Владика,
щоб на рідній ниві,
на землі своїй довіку
ми були щасливі.
Всі випробування миті
наш народ здолає.
Нам землі в усьому світі
іншої немає.
Приспів:
Чорна заздрість нас не тисне
до чужої суші:
мирна праця, гарна пісня
тішать наші душі.
Слуха нас Дніпро могутній,
з новим днем вітає:
наша віра у майбутнє
нас не покидає.
Приспів:
Поклич мене !
Музика Петро Гордієнко
Поклич мене,
Любов для нас
Іще не вмерла вся . . .
Усе мине, та прийде час,
Й вона повернеться.
З'їдає ця розлука нас,
З'їдає ця розлука нас,
І в скроні стукає –
Не можна жити так весь час,
Не можна жити так весь час
З цією мукою.
Приспів:
Неправда, що немає шансу жодного,
І ти запам'ятай, і знай лише одне:
Нам не прожити вже один без одного –
Поклич мене!
Поклич мене –
І, вірю, знов
Вона зігріє нас.
Усе мине, але любов,
Ні, не зруйнує час.
Нехай жорстким був урок,
Нехай жорстоким був урок –
Любов не вмерла вся . . .
Зроби назустріч тільки крок,
Зроби назустріч тільки крок
Й вона повернеться.
Приспів:
Неправда, що немає шансу жодного,
І ти запам'ятай, і знай лише одне:
Нам не прожити вже один без одного –
Поклич мене!
СЛЬОТА
Як любимо ми, коли в радісну ніч новорічну
із горніх високостей Бог посилає нам сніг,
такий чарівний він, беззахисний наче і вічний,
що білою ковдрою тихо лягає у ніг.
Усе застилає собою він — ніжний, пухнастий,
порошою білою вкрита бруківка доріг,
й на серці від цього святково-піднесений настрій:
як любимо ми, коли в свято це падає сніг!
Буває ж і так: в передодень насунеться мряка
й у місті усьому панує не сніг, а сльота.
І навіть ялина на площі здається ніяка:
в подвір'ях, на вулиці, всюди — сама чорнота!
А може і сніг здаватись не кращим від мулу,
коли наче час у зворотний рухає бік.
Хай швидше відходить злощасний цей рік у минуле,
та що принесе і новий, наступаючий рік?
Не хочеться чути з екрану фальшивих реляцій,
й хай сніг білим пухом на землю ляга на свята...
А вірус лютує, ворожа повзе окупація,
й в душі, і на площі, і в цілому світи — сльота!
Максим Прудніков
( https://www.youtube.com/@maxprudnikov6432 )
Народився 20 березня 1987 року в місті Українка, в 6 років прийшов у школу, в 11 років почав ходити в музичну школу навчатися мистецтву, гри на баяні, співав, читав вірші. Батьки: мама Алла, тато Валерій складали, писали вірші, займалися фотографією і цей талант проявився всередині мене.
Вважаю, що всі таланти нам приходять від Творця та по Роду, батьки теж Со-Творці у нашому житті. Одного разу я зустрів Ореста Сташків, художній керівник хору "Терен", запросив співати, гарна ідея захопила мене і я вирішив йти творчим шляхом розвитку, відкриття свого таланту. 5 років співу у хорі "Терен", далі самостійна реалізація вокалу, постановки голосу, підбір пісень, пошук акаомпоніатора. Сьогодні у 2025 ріці ми разом з Сергій Васильович Соломко (маестро людських сердець) співаємо українські пісні в Україні, мандруючи по селах та містах України.
У грудні 2024 році Татьяна Петрівна запросила в літературний клуб і тепер перед нами стоїть завдання зібрати літературний альманах поетів та поетес міста Українки. Захотілось осучаснити Альманах відео записами з розповіддю віршів від перших вуст авторів. Неймовірно світла реалізація. Вдячний людям за довіру, щастя та любов. Вперед до позитивних вражень.
Вірш "Україна"
( https://www.youtube.com/shorts/dBvOPAWGgyg )
За Україну серце моє лине
За тебе молюсь моя рідна земля
Ти сильна вільна, незалежна
Ти батько, мати, кормилице моя
О скільки світанків ми з тобою зустріли
Скільки мудрості, сили нам дала
Козацька сильна батьківщина
Українська мила, лагідна Земля
Край де народився Андрій Малишко,
Петро Щербицький та Максим
Ми з вірою, коханням, мужністю
Служимо, співаємо для всіх!
Господь Благословив !!!
Вірш "Свобода"
( https://www.youtube.com/watch?v=M0VrSWAsEok )
Ми на одинці, із собою Живемо,
Танцюємо, співаємо пісні
Складаєм вірші, молимось Богу
Шукаємо світло у своїй душі
Життя наш театр, комедія, драма
Ніхто нас не знає
Не знають чим ми живемо
Що кожного дня їм я
Що читаю
Які книжки пишу, та де я живу
Де серце моє,
Хто вчить мене жити !?
Як Бога пізнав я
І до нього іду...
Бажаю любові, миру та тиші
Сльозу витираю і радію новому дню!
Вірш "Мій світ"
( https://www.youtube.com/watch?v=M0VrSWAsEok )
Я хочу бачить світ, який сповнений коханням
Де батьки поважають своїх дітей!
Я хочу жити в мирі, спокої, тиші, благодаті
тому що Бог створив нас,
щоб ми йшли в його дім
Я хочу отримати від життя
максимум того, що мені потрібно!
Бути здоровим, щасливим, молодим.
Хочу продовження Божественного роду!
Разом із жінкою народити та
виховувати Божественних дітей.
Мені все у світі прийшло від Абсолюту —
це єдиний Бог до якого так хоче прийти душа!
Мені все дали: дім, квартиру, роботу, гроші, одяг,
реалізацію, вчителів, характер, мудрість та довге життя.
Так само Абсолют живе у нашім серці
Він є енергія, яка дає життя!
Він наш учитель – істиний Гуру
Розуму додає нам.
Як же нам жити в мирній Україні!?
Якщо не знаємо звідки прийшли !?
Ми маємо прокинутись!
Вперед до світла ... Дякую ... всіх Вас!!!
Вірш "Душа"
Вчіться жити та радувати дню
Адже душа вічна вона все пам'ятає
Ми Рай збудуємо на Землі
Де всі щасливі, вільні, завзяті!
Гарно жити навчить нас Господь
Він ваш Творець, Владика, Учитель
Ми його діти, кров та плоть
Ми радість отримали від молитви
Забувши про страхи, складність, темряву
Ми світ наповнюємо миром та любов'ю
Живіть так що б на заході сонця днів своїх
Ви змогли сказати: "Я частинка Бога!"
Спільний вірш автор Вікторія та Максим
Обставини складаються, люди кохаються
Часом сміються, часом прощаються
Лиш кохання вічне у серці моїм
Щоб радіти світанкам з усміхом твоїм
Ми життя поєднаємо з Богом — Творцем
Щоб стати нащадкам гарним взірцем
І люди навколо побачать добро
І всюди засяє любов і тепло
Серця відкриють усі свої грані
Тоді на землі життя стане Раєм
Ми всі побачимо щастя та світлу долю
Пишемо вірші і їдемо додому.
Максим Прудніков дякує енергії Всесвіту, енергії Землі, енергії Святого Духа (Рейки) за нове життя та творчу реалізацію. Сьогодні мій девіз : "Рейки моя істина. Хто практикує Рейки щоденно. Той перебуває у істинні. А істина всередині нього !!! "
ЯРЕМЕНКО (КОЧУБЕЙ) СВІТЛАНА ПЕТРІВНА
Світлана Яременко (Кочубей) ˗˗ самобутня поетеса, народилася у м. Києві. Пише вірші відносно недавно, як
сама каже: для душі, для себе, щоб виплеснути свої емоції
на папір. Ніколи не претендувала на оприлюднення своїх
віршів, але дуже мріяла, щоб люди мали можливість теж
їх бачити. Її поезія душевна, проста, щира, правдива і
близька багатьом, хто її знає.
І хоч її читають здебільшого близькі люди, рідні і
друзі, вона мріяла, щоб читачів було більше.
Хтозна, можливо, ці вірші припадуть до душі і
ширшому загалу читачів.
Народилася 22 жовтня 1982 року в м. Києві у сім'ї водія
Петра Дмитровича та лаборанта Василини Іванівни.
1989-2000 р.— навчання в Київській школі № 260.
2000-2001 р.— працювала помічником пекаря на
Київській пекарні.
2001-2002 р.— працювала продавцем консультантом в
супермаркеті.
2002-2004 р. — навчання в Київському транспортно-
економічному коледжі за спеціальністю: "Облік і аудит"
(отримала відзнаку червоний диплом)
2 серпня 2003 р.— одруження з Яременком Олегом
Миколайовичем.
2005 р. — народився син Олексій.
2008 р. — народилася донька Альона.
2011 — 2022 р.— працювала в Обухівській БЛІЛ (м.
Українка) в терапевтичному відділенні на посаді сестри —
господині.
2023 р. і по сьогоднішній день працюю в ПК"
Енергетик".
Пишу поезію останні 10 років.
Дніпро
( https://youtu.be/oxRaSCSV41A )
Неспокійний Дніпро,
Хмари чорні пливуть,
Україну свою
В скруті ти не забудь!
Вітер рветься й гуде,
Як той бранець в полоні,
Сум в очах і сльозу
Закривають долоні....
Ти, Дніпро, розкажи
Долю кожного з нас,
Чи ще довго чекати
Переможний той час?
Хвилі сумно несуть
Сьогодення в огні,
Ти долоні відкрий —
Гляну в очі сумні ...
Слів казати не треба,
Тільки хвиля Дніпра
Розженеться до неба,
Бо шукає добра.
Під водою потонуть
Таємниці ріки,
Сум і горе народу
Змий, вода, навіки!
Ти могутній і сильний,
Наш безкрайній Дніпро,
Будь, народе мій, вільний,
В серці сійте добро!
Хвиля тихо спадає,
Сонце світить на нас,
Ще веселка заграє
В переможний наш час!
Ода про перемогу
Блакитне небо вкрили хмари,
Ворожі сили топчуть Україну!
Наче вовків шалені зграї
Гризуть на шмаття Батьківщину!!!
Кати все нищать на шляху до миру,
Не вчили їх любити Батьківщину!
І цінності свого життя
Давно вважають за сміття!
А їхня гідності краплина
Тепер як у гієни слина....
Краплину їх любові
Поглине море крові....
Були вони створінням Бога,
А мають нині хвіст і роги!
Любов, повагу і сміливість
Кати змінили на фальшивість,
Людьми не бути ворогам!
Горіть вам в пеклі сам на сам!
Відчуйте кожен на собі
Всю лють і сльози від війни!
На болотах згніє ваш рід,
Зненавидить вас цілий світ!
А ми шануємо свою родину,
Тому відродимо і Україну!
Міста і села можна зруйнувати,
А силу духу й волю не зламати!
Шануємо і янголів, що боронили нас,
Та віримо — настане кращий час,
Мрійливо ми зустрінемо схід сонця,
Пахучі мальви вродять у віконця
І знов почуємо ми пісню солов'я,
Нехай прокинеться щасливою сім'я!
У кожен дім, село і місто
Долине крик про перемогу,
Життя наповнюється змістом,
Ми вдячні воїнам і Богу!
Не витиме сирена повсякчас,
Повернуться додому люди,
Настане кращий для країни час,
Нажаль, радітимуть не всюди.
Ті янголи, які пішли на небо,
Тепер нас звідти захищають
І забувати їх не треба,
Вони ж нас теж не забувають.
Відродження
Не вийде стерти Україну,
Не бути спаленим містам,
Відродим кожну ми руїну
На зло тим клятим ворогам!
Ви думали, що це кінець?
Що мати не побачить сина,
Не підуть наречені під вінець,
Не з'явиться на світ дитина?..
Та ні, кати ! Ви помилились!
Гартує горе Україну!
Щоб із руїн міста з'явились —
Пролили крові не одну краплину!
Для нас завжди настане ранок,
В душі є світло повсякчас,
Сумний чи тихий той світанок...
Оберігає з неба янгол нас!
У серці кожен, хто не з нами...
Пробачте, що не вберегли...
В обіймах завжди з небесами
Країни сестри і брати.
Відродимо країну нову,
Не буде більше ворогів,
Країну рідну і чудову,
Щоб солов'їний чути спів!
А поки янголи — сини країни
Наш сон і спокій бережуть,
Нехай повернуться додому
І перемогу Україні принесуть!
Країна мрій
Як хочеться мені поринуть
У світ надії і кохання,
Туди, де рідні співи линуть,
Туди, де не було прощання!
Де сходить сонце в тиші над Дніпром,
А я стою і дихати боюся,
Щоб не було це диво тільки сном,
Стою і в тиші тій молюся ..
Для мене ж кращого й нема,
Ніж схили рідного Дніпра!
Хіба десь там, на чужині
Насниться ластівка мені?
Коріння роду в кожного живе,
Нехай і дерево буяє,
Коли калина в лузі розцвіте —
То рід людський країна — мати захищає.
Країна мрій, кохання і надії —
Це місце, де збуваються всі мрії...
Де народились і зростали діти,
Де перше дарували квіти,
То рідна, сильна і смілива
Стражденна Україна норовлива.
У неї і закохуються люди,
І хоч бували вони всюди
Та більше і не бачили ніколи
Жагу і цю любов до волі,
До поля, що заколоситься,
До неба, що блакитним сниться,
До щастя, що прийде в родину,
Бо любимо свою ми Україну!
Свобода
Ми з того народу,
Що любить свободу!
І мову, й родину,
І неньку єдину!
Як навіть загину —
За неї єдину,
За вільну й незламну
Свою Україну!
За схили Дніпрові,
Поля волошкові,
За все, що так цінно
Для мене доволі.
Бо тут народився,
Зростав і кохав,
І мріяв, і добро шукав...
Та серцем завжди відчуваю я,
Що Україна — то любов моя!
Можливо, я зустріну бій
На рідній на землі своїй...
Та смерті нахабної я не боюся,
Лише молюся, так молюся,
Щоб ти цвіла, щоб ти співала,
Щоб ти на мапі існувала!
Щоб вічно в серці ти жила
І вільною завжди була!
Надія
(https://www.youtube.com/shorts/Fa2TppummXw )
Минають дні і темні ночі
І час летить — не зупинити!
Та серце вірити все ж хоче,
Що буде і надія жити!!!
Саме вона нас окриляє,
Дає нам поштовх у життя,
І навіть доля теж благає
Не кидати надію в небуття!!!
І з нею легше в світі жити,
Нехай живе у серці повсякчас,
Не треба і на картах ворожити,
А просто так щоб окриляла нас!
Надія у найкраще,у добро,
У те,що не дарма живем на світі,
Усе найгірше,що було — те загуло,
Вона лікує і серця розбиті!
Надія — чарівниця іще та...
Та тільки треба вірити так щиро,
Що ми живемо і летять літа,
А у житті є місце диву!!!
Кочнєва Татьяна Віталіївна
Тетяна Віталіївна Кочнєва (дівоче — Малигіна) народилася в м.