Йога допомогла Принцесі перед смертю витримувала голодування та неотримання необхідної медичної допомоги. Сприйняла голод і через виснаження посилення хвороби як спокуту за те, що своїм зверненням під час війни до Посольства Канади зруйнувала кар'єру коханому. Заслужила – то отримай покарання! Проте всі людські здібності мають межу. Жінка була лише Принцесою, але не Богинею, якій взагалі не потрібно їсти.
У шкільному дитинстві за допомогою маленьких секретів могла природно заплакати, підвищити температуру тіла, викликати хрипоту в легенях чи бронхах. У школі кілька місяців, цілу навчальну чверть, зображала хворобу, щоб не зустрічатися з одним учителем, який збирався звільнитися зі школі й міг поставити їй погані оцінки. Батьки почали підозрювати, що донька-актриса прикидається й імітує захворювання. Викликали дільничного лікаря. Потім через знайомих запрошували додому інших київських медиків. Навіть одного знаменитого авторитета серед столичних ескулапів. Ті міряли температуру, слухали, обстежували. Ні! Не прикидається! Всі симптоми й ознаки наявні та лише підтверджують затяжну дивну хворобу. Але нічого серйозного. Просто хай дитина дотримується домашнього режиму. І через якийсь час одужає. У школу ні ногою. На випадку рідкісного захворювання вашої красивої доньки можна захищати наукову дисертацію. Так трапляється. Щоправда, дуже рідко. Але ми про таке читали в медичних журналах. Потім з'ясувалося, що Принцеса теж читала ті журнали і знала які симптоми потрібно зображати.
Після народження першої дитини мама Принцеси майже переїхала до росії, усіляко підтримувала доньку і лише зрідка жила в дома в Києві. У Принцеси з мамою дуже близькі стосунки, вони – найближчі подруги. За 9 років, що дочка жила росії, старенька багато разів їздила до Києва відвідати чоловіка і доньку, але тоді Принцеса жодного разу не плакала. А перед від'їздом мами до батька і сестри в Канаду ридала цілий день і цілу ніч – серцем відчувала, що вже більше не зустрінуться.
Мати теж завжди серцем знала, що коїться з донею. Під час розмов телефоном з батьками і сестрою Принцеса до останнього дня життя весь час лише жартувала і розповіла смішні історії. Щоб не хвилювалися за неї. Розуміла, що від приїзду батьків у росію під час війни для неї нічого хорошого не буде. Лише ще більші проблеми й страждання.
Нині батьки Принцеси картають себе, що не могли якось спробувати врятувати життя дитині. Але що ще могли зробити старенькі? Дехто із їх знайомих каже, що матері не слід було залишати доньку одну в чужій країні. Та іноді мама й сама так думає. Батько зі старшою донькою на такі докори тільки зітхають: хто ж перед від'їздом мами з росії думав, що усе скінчиться смертю Принцеси.
Мати Принцеси, дуже добра й терпляча жінка, народилася на Західній Україні й з молоком матері отримала нелюбов до росіян, та стиснула зуби і не заважала щастю доньки, яка понавигадувала собі чимало красивих дурниць про москву й москвичів, яких розхвалювали улюблені донею гламурні жіночі журнали. Мати якось спробувала пояснити, що чекатиме на доню в страшній сусідній країні, та будь-який спротив лише посилював дитячу впертість і бажання задумане довести до кінця. Дочка завжди робила лише те, що хотіла. Тож мати лише крадькома плакала в подушку, розуміючи, що все скінчиться катастрофою і цей час не за горами.
Мати Принцеси мило всім посміхалася в росії. Поводилася з москвичами так терпляче, наче перебувала у психіатричній лікарні й спілкувалася з хворими. Росіян зазомбувала путінська пропаганда. Але тільки переїжджала російський кордон, то вмикала на телефоні антиросійські передачі та читала все, що писали поганого про режим диктатора путіна.
Нині сухопутні кордони в європейській частині росії закриті. В усіх українців, які прилітають до росії в аеропорт Шереметьєво, обов'язково перевіряють телефони. Останнім часом дуже ретельно. Деякі простаки сподіваються обдурити співробітників спецслужби: купують собі нові телефони без ніяких переглядів антиросійських матеріалів чи стирають усе підозріле у своїх смартфонах. Та співробітникам ФСБ не потрібні ваші телефони! Чекістам достатньо знати номер вашого нинішнього чи попереднього телефону. Номери вводять у спеціальну програму, що показує всі ваші перегляди в Інтернеті й все ваше листування, лайки та коментарі. Ніщо нікуди не зникає в Інтернеті. Не тіште себе ілюзіями. Не думайте, що коли ви щось зітрете у своєму телефоні чи на комп'ютері, то ніяка програма це не відновить. Запросто! Без проблем!
Тож за 3 роки повномасштабної війни, коли мама Принцеси не була в росії, старенька переглянула тисячі антипутінських матеріалів в Інтернеті й давно вже заробила собі тюремний строк від московського правосуддя. У москві тюрми чекають на таких, як мама Принцеси.
Після від'їзду старенької Принцеса опинилася одна в чужій країні з двома дітками на руках, які мало що тямлять, і з чоловіком, якому не могла до кінця відкритися, щоб не зруйнувати казку, в якій обоє ще жили, та лише казала рідній сестрі:
-Потрібно бути готовим до того, щоб зрозуміти і відігріти своїм теплом чоловіка, у якого не було батька. Відсутність одного з батьків завжди травмує психіку дитини та й дорослого. Потрібно взяти на себе його страждання і комплекси.
Хто тоді міг подумати, що Принцеса мала на увазі і власних синів після своєї смерті!
З розпачу від того, що нерідко втрачає свідомість Принцеса за порадою подруг з України почала ходити на консультації до екстрасенсів. Провидці й чаклуни почали натякати, що їй дуже мало залишилося жити і нічого з цим не зробиш. Перелякана жінка почала онлайн анонімно спілкуватися з магами, які лише підтвердили страшні передбачення:
-Помре дуже рано.
-До 40 років дожити не дано.
-Дивно, що ще жива.
Принцеса сама почала намагатися побачити своє майбутнє за допомогою дзеркал в темноті зі свічками. З жахом розгледіла у дзеркалі себе, теперішню, молоду і красиву, але в домовині.
Відтоді іноді відчувала поруч з собою Смерть.
Як воно жити в очікуванні смерті і залишатися такою, як була до страшного передбачення. Сподівалася, що все це несерйозно? Ніхто не знає.
Коли дізналася, про свою можливу смерть, то стала швидко говорити. Певне, таким чином намагалася приховати нервозність і тривогу про майбутнє, щоб співрозмовники не могли задати їй запитання та викрити її таємницю, що у неї лишилося обмаль часу. Принцеса почала цінувати кожну хвилину перебування на цьому світі. Мала багато встигнути.
Після смерті доньки батько згадав, що на дитячих фотографіях Принцеса часто від страху через спалах фотоапарата іноді примружувала очі і ставала схожою на мертву красуню. Батько тоді ще подумав чи це не знак Долі, що його дитя рано помре.
Одного разу батько врятував життя Принцесі та й собі. Він з тоді ще маленькою донечкою плавав на пляжі санаторію в Криму і по них на великій швидкості ледь не проїхав катер з п'яною компанією. До цього часу батько не може зрозуміти як тоді миттєво зорієнтувався та схопив Принцесу і пірнув перед самим катером за секунди до можливого зіткнення і вірної смерті обох.
Батьки сподівалися, що їх донька після заміжжя таки подорослішає, але Доля весь час надсилала Знаки, що біля такого створіння як Принцеса весь час мав бути хтось з її батьків, щоб захищати від лиха і проблем.
Та так би й було аби не проклята війна.
Хто думав, що війна наздожене і біженців та їх рідних!
Батько Принцеси на своєму смартфоні полюбляє переглядати різні коротенькі підбірки відео з Інтернету. Три дні підряд перед смертю доньки весь час у цих підбірках часто мелькали портрети загиблих на війні й одночасно лунала пісня "Яворина":
На могилі моїй посадіть молоду яворину…
А що чекало б Принцесу в імміграції?
За душею у неї немає ні копійки. Та це не проблема! Візьме гроші в борг і скинуться рідні. Хоча за все життя Принцеса ні в кого не позичала ні копійки. Все доведеться починати з нуля. Роками потрібно підтверджувати свої дипломи перекладача і вчителя. Яскравим світлом світить чорна робота. Але мити туалети – то не для Принцес. Працювати секретарем у когось теж буде нелегко. Та Принцеса й не хоче працювати. Особливо в офісі чи поза домом. Боїться втратити свій королівський шарм. Ледве умовила себе працювати з дому, онлайн проводити заняття.
Складний випадок!
Ніколи ні перед ким не принижувалася. Та й ні в кого ніколи нічого не просила. Хіба що маму, аби та приїхала до неї. Принцесі не доводилося ніколи прикидатися. Мала все необхідне. За все життя нікому не зробила зла. Принцесі якось пощастило, що у неї не було потреби й брехати чи когось обманювати. Принцесі дуже подобалося жити щиро і відкрито, без таємниць і недомовок. За це її й любили всі, хотіли якомога довше знаходитися біля неї, щоб набратися від неї позитиву та радості від дивовижного світу довкола.
Та вона під час вимушеного перебування за кордоном ще швидше, ніж призначено їй Долею, помре від такого приниження перед собою, навіть коли про це ніхто і не дізнається з її знайомих. Виснажена вкрай, хвора, з двома малими дітьми на руках. Батько з сестрою в Канаді не допоможуть нічим, бо самі рахують кожну копійку.
Принцеса світ сприймала не лише серцем, а й очима. Для неї багато значили речі.