Йому підкориться як мова дріади, так і інші анатомічні особливості, необхідні для опанування рівня повного майстра ремесла життя. Ти правильно підмітив, що пам'ять живої істоти не здатна тримати в голові надмір знань і вмінь. Із часом усе забувається, отже, накопичення всіх двадцяти чотирьох видів впливу на реальність для звичайної живої істоти – практично неможливе завдання. Для цього дотичні зейці користуються кристалами переходу. Вільний доступ до пам'яті поколінь дає можливість архівувати свої знання у блоки пам'яті та в будь-який момент витягати необхідний пласт інформації для застосування на практиці. Лише організм дріади влаштований так, що може розчинити кристал переходу у своєму тілі. Твоєю мовою: замість телефонного кабелю, який усі дотичні використовують для доступу до пам'яті поколінь, дріади використовують оптоволоконний. Це збільшує можливості дріади в рази.
Першонароджені? Як ти міг помітити, у світі Зеї дика природа влаштована так, що будь-який зейць ніколи не буде знати ні голоду, ні спраги, ні холоду. Першонароджені вважаються на Зеї, якщо так можна висловитися, вищою кастою. Це тому, що лише вони можуть народжувати нових зейців. А оскільки на Зеї для того, щоб виживати, достатньо оволодіти бар'єром, і немає потреби шукати у суспільства захисту від хижаків, то після досягнення повноліття, у двадцять два роки, першонароджені входять у дорослий вік і можуть вести той стиль життя, який їм подобається, аж до кінця свого першого життя. Головні особливості першонароджених у тому, що їхня іскра життя не отримана напряму від природи, а запалена іншими першонародженими, і у тому, що їхні іскри розуму й досвіду запалюються одночасно з іскрою життя. Як ми вже говорили, першонароджений розуміє, що його життя одне, що він не переселиться у наступного, тому він живе своє життя так, як бажає. Однак у середньому віці, коли рівень сексуальної активності спадає, коли діти виховані, велика кількість зейців замислюється над тим, щоб лишити після себе не тільки дітей, а іще щось. Тоді у житті таких зейців починається фаза суспільної активності. Бо лише необхідність для суспільства може дати можливість передати свої іскри розуму та досвіду наступній живій істоті. Користю для суспільства на Зеї може вважатися взяття на себе відповідальності та освоєння ремесла, рангом від майстра і вище, або незакінчена справа, себто винаходи та інші нововведення для покращення життя першонароджених. Основне соціальне завдання члена суспільства на Зеї – це створення гарних умов для життя першонароджених та їхнього потомства. У тебе в думках відразу виникає багато варіантів спекулювання з метою покращення свого життя, або уникнення відповідальності за свої вчинки. Але ти повинен розуміти, що всі ці варіанти виникають у тебе у зв'язку з тим самим уставом, який твій попередник здобув собі на Землі, і з яким у чужий монастир не ходять. Виховання нового покоління до повноліття передбачає більшість із таких спекуляцій і уникає їх. А для тих зейців, які вирішують порушити принципи життя, існують невідворотні покарання. На Зеї життя будь-якого зейця апріорі публічне. І за тобою зараз може хтось слідкувати через пам'ять поколінь. А якщо ніхто й не слідкує, то в будь-який момент усі бажаючі можуть передивитися все твоє минуле життя. Себто, якщо зейць порушує принципи життя, то про його вчинок дуже легко дізнатися. А ремесло і дріади роблять покарання за цей вчинок невідворотним.
Тепер трохи про дріад. Коштом певних анатомічних та фізіологічних рис дріад їм доступний вплив на живі тканини живих істот. Для даної теми важливо, що лише дріади, а тепер, як я розумію, і люди, за допомогою ремесла можуть, зневажаючи ментальний бар'єр, погасити іскру життя будь-якого зейця.
Для тебе, Ваароне, це дуже важлива інформація. Дріади, а тепер і люди, проходять етапи виховання, які значно відрізняються від виховання інших зейців. Оскільки ці два види дотичні до вмінь життя і лікування, та загалом і до вмінь смерті, то суспільство мусить жорстко контролювати виховний процес навіть у першонароджених дріад. Говорячи твоєю мовою, дуже важко нейтралізувати маніяка-вбивцю, що володіє мистецтвом ремесла, навіть маючи під рукою інформаційну підтримку пам'яті поколінь. Набагато краще запобігти виникненню такого маніяка. Тому суспільство контролює психічний стан дріад, а тепер і твій, тобто людей. Як тільки ти освоїш уміння ремесла, за допомогою яких можна загасити іскру життя, а для дріад це одне із найпростіших умінь, то ти повинен будеш певний час жити поруч із кимось із наставників і виконувати певні завдання, пов'язані з іскрами життя. Твоєю мовою – ти будеш убивати тих істот, на яких тобі вкаже наставник. Іноді це будуть ті, кому необхідна евтаназія; іноді ти будеш виконувати покарання на смерть, тобто виступати у ролі ката. На жаль, у будь-якому суспільстві існують порушники. Головна ціль подібних завдань – це вирівняти твоє ставлення до смерті. Однак, якщо ти відчуваєш, що вбивство або страта настільки противні твоєму єству, що ти не зможеш загасити іскру життя, то ти, поки раніше, можеш відмовитися освоювати ремесло. Ти навчишся доступу до пам'яті поколінь, але ремесла не освоїш. Відмовившись від ремесла, ти все своє життя зможеш прожити, бувши недотичним до ремесла. Така доля дріад, які відмовляються від ремесла заради того, щоб не мати можливості віднімати життя. Ти повинен зрозуміти, чим ти ризикуєш. Якщо ти погодишся на вивчення ремесла, може статися, що тобі м-м... Скажімо, сподобається вбивати. Тоді твій наставник просто загасить твою іскру життя, щоб суспільство не мало клопоту з "убивцею за бажанням", а твій кристал переходу назавжди відправиться у підпросторову кишеню без права повернення. Тож я зараз трохи помовчу, а ти подумай і оголоси про своє рішення. Або ти починаєш вчитися, або відкидаємо ремесло і ти ведеш далі життя недотичного (хоча й без умінь впливу на реальність), зате й без ризику передчасно загасити свою іскру життя, якщо виявиться, що ти психічно неврівноважений.
Мене це трохи заділо.
– Сірі, ти підступна. Так цікаво про все розповідала і так неочікувано підвела мене під монастир. Тут справді треба подумати.
– Я не підступна. Просто зараз ти пройшов перше випробування, яких буде ще дуже багато. Якби ти відразу, без роздумів, погодився і дав позитивну відповідь на вивчення ремесла, ти підписав би собі смертний вирок, бо обдумати це питання завчасно ти не міг, погодився без роздумів, отже, бажаєш убивати. Існує ще варіант – просто залишити тебе без навчання, але з часом, через пам'ять поколінь, ти можеш випадково навчитися цього небезпечного вміння. Отже, простіше тебе ліквідувати зараз.
"– Одначе, як тут у них усе просто! Крок ліворуч, крок праворуч – ліквідація на місці! І ніяких тобі переживань, усвідомлень своєї вини. Вичистили й викинули, неначе бур'ян, і сліду за тобою не залишиться. У нас, на Землі, намагалися б вилікувати. А за совка брали б на поруки."
"– У нас? Усе ніяк не відійдеш від земного? Треба звикати. Тобі зараз два дні з хвостиком. У тебе тут навіть ім'я власне з'явилося. А спогади старого маразматика Валерія пора навчитися тримати у ролі валізи зі старим барахлом."
"– Так, і мушу визнати, тіло мені дісталося нічого собі, гарне тіло. Ендокринна система врівноважена на рівні супермена. Ось зараз, хоча й несвідомо, пройшов по лезу бритви, був на волосину від смерті, але навіть запізнілого викиду адреналіну немає. Спокійно аналізую інформацію. Неначе кішка, що втекла від зграї собак, мимохідь вислизнула з-під коліс декількох машин, а за мить уже спокійно сидить і вилизується, буцімто нічого не сталося."
"– І все ж таки, як беземоційно мене тут можуть стратити. Его вимагає співчуття і жалості."
"– Це тому, що виникає дисонанс від побаченого і почутого. Сірі не є десятирічною дівчинкою. Це деміург, вік якого, порівняно з моїм, можна вважати вічністю. Якої емпатії ти від неї чекаєш? Це все одно, що ти звернувся б до сфінкса на Землі. До істоти, що прожила тисячі років, і в якої ти викликаєш цікавості не більше, ніж хробак під ногами. Напевно, тому тут так поважають першонароджених. Крім того, що вони можуть розмножуватися, в них іще залишаються почуття, емпатія. Їхня ендокринна система ще розбалансована настільки, що дозволяє любити, співчувати, радіти й гніватися. А життя наступних стерилізоване і врівноважене. Воно тільки й може слугувати, що для створення умов для життя першонароджених."
"– До речі, треба буде запитати Сірі про Бога та деміургів. А ще про тебе. Так, про тебе, голос у моїй голові, який доволі часто влазить у роздуми із дурними ідеями."
"– А ти не боїшся, що наявність голосу в голові може стати тригером для твоєї ліквідації, як особи із шизофренічним роздвоєнням свідомості. Тобі скоро зейців убивати треба буде, а ти із собою домовитися не можеш?"
"– Ні, цього разу ти мене не підловиш! Сірі зараз читає все у нашій макітрі, і якщо я почну ховати свою зацікавленість до власного стану здоров'я, це ще швидше може послугувати вироком. Вона про тебе вже все знає. І я нарешті взнаю, що ти за один."
"– Добре, хоча в нашій пам'яті так і не прийнято, але потрібно говорити правду, а далі нехай буде, що буде. Я зараз як на прозекторському столі. Мене дивляться наскрізь. То ж уперед, вирішуй!"
Після роздумів я оголосив своє рішення:
– У мене немає вибору, Сірі. Ремесло на Зеї – це вплив на реальність із величезними можливостями. Зі свого минулого життя я засвоїв одну думку, яка ідеально підходить до теперішньої реальності, і я можу вважати її стовідсотково правильною. "Сенсом життя всіх живих істот є процес зміни реальності навколо себе". З огляду на цю тезу, якщо я зараз відмовлюсь освоювати ремесло, то відмовлюсь від стовідсоткового життя, на користь життя з одним відсотком сенсу. І це лише тому, що я злякався смерті? Мені хочеться сподіватися, що страх смерті вже поборов іще у своїх спогадах, тому, звісно ж, я хочу опанувати ремесло, бо дуже вже комплексую, коли мені треба сходити до вітру, а прибрати лайно за собою, як дотичний до ремесла зейць, я не можу.