Коли в перші місяці після повномасштабного вторгнення проїзд для українських біженців по Європі ще був безплатним, то колега моєї рідної сестри об'їздила майже всі її столиці. Товариська жінка найбільше на світі любить подорожувати, прекрасно говорить англійською, тож в Інтернеті знаходила дату і місце проведення українцями акцій протесту проти війни, брала активну участь у таких вкрай потрібних заходах, які значно посилили підтримку боротьби України. Колега ночувала в пунктах приймання біженців, українці показували їй найбільші пам'ятки цих міст і допомагали спілкуватися з рядовими жителями європейських столиць, які розповідали їй про свої проблеми. Я попросив її порівняти життя в тих країнах і в Україні:
-Коли не брати до уваги таку страшну війну, то повсюди проблем не менше, ніж в нас, а, часом, і ще більше.
Хай би вже закінчувалася війна й українська влада швидше дала повне прощення та гарантії чоловікам призовного віку, які виїхали з України під час повномасштабного вторгнення, а то зять ще стане перекотиполем та так і бігатиме по провінціях Канади чи по інших країнах, та й далі веселитиме іноземців і найбільше мучитиме себе. Ти знаходишся не в тому місці, синку. Далі в Канаді тобі легше не буде. Половив гав у Канаді, понадривався, спробував своєї солодкої мрії – час додому! Хай повертається з розбитими мріями в Україну й не морочить іноземцям голову. Життя коротке. Навіщо мучитися? Та й ніде такі круті та гонорові доморощені Одіссеї особливо не потрібні, крім України. Бажаю любому зятю здійснити свої мрії.
Я дуже вдячний канадському народу та уряду за наданий притулок під час війни, за можливість пожити та подорожувати в цій чудовій країні, ознайомитися з її культурою, природою та поспілкуватися з привітними жителями, а ще скористатися її безплатною медициною. Ні секунди не шкодую, що Доля дала мені можливість пожити в Канаді. Хоч у Канаді було всього: нерви, стрес, вигорання, розпач, опускалися руки; а, головне, постійна туга і думки про Україну. Моя вимушена тимчасова імміграція в Канаді затягнулася, я давно вже думками вдома і час тримати курс на Київ. Досить вже любити Україну з Канади. Українцям годі вже класти своє життя на розвиток Канади чи інших країн. Ми, українці, маємо повертатися додому і як можемо допомагати своїй державі вистояти та перемогти. Український народ за часи своєї славної та непростої історії переживав і важчі часи.
Я прощаюся з Канадою й кланяюся до ніг цій країні.
Слава Канаді!
Слава Україні!
Торонто, Канада 23 травня 2025 року