На те вона і Поезія! Якщо справжня…
…А з ним, і пам'яті ошмаття,
Де миті тої насолоди,
Зоставили п'янке багаття,
Що, як і спомин, не проходить.
Неначе танці на вугіллі...
У вирі часу жало болю.
Сльоза, в якій вода із сіллю,
Омиє тугу за любов'ю…
ІЛЛАРІОН ПАВЛЮК
… – Я вважав, що добро і зло – це дещо абсолютне, як світло і темрява, – Чоловік у Червоному зацікавлено глянув на Андрія. – Не погоджуєтеся?
– Зовсім ні! – струснув головою Андрій.
– Немає добра і зла?
– Усе відносно.
– І добро? – недовірливо перепитав Харитон.
– Надто добро…
Є книги, які одразу скачуєш, щоб читати.
А є й такі (звичайно, їх не так вже багато), що хочеться після прочитання придбати, аби така книжка була завжди поруч.
Безперечно, це стосується романа Ілларіона Павлюка "Я бачу, вас цікавить пітьма". Недарма цей справді бестселер наразі посідає чільне місце серед лідерів за продажем на книжковому ринку.
…Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого мешканці наче не помічають...
Роман Павлюка — пишна феєрія алюзій, інтерпретацій, посилань на різні культові твори. Це водночас і психологічний детектив, і трилер, і наше повсякденне буття. Та найголовніше, напевно, те, що автор примушує зазирнути всередину себе…
…"Збіг", – подумки повторив він. У дитинстві звучання багатьох слів викликало в нього стійкі асоціації, ніяк не пов'язані з їхнім змістом, а лише зі звуками, з яких вони складалися. Йому видавалося, що слово "дякую" своїм м'яким, ледь тягучим "дя" схоже на висохлий плаский стручок акації, а "прошу" шорсткістю букви "ш" нагадувало мочалку. Слово "збіг" було жорстке, наче краї дерев'яного бруска, що ним улітку підпирали двері під'їзду…
АНДРІЙ МИРОХОВИЧ
я хочу слів нових
михайль семенко
я хочу слів нових
щоб ці слова
не як полова
щоб як трава
Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який я тут цитую, згадується новаторське, справді авангардистське ім'я Михайля Семенка. Гадаю, творче яблуко Андрія — якраз із семенкової гілки. Адже він майже у кожній поезії намагається винайти свій велосипед. До речі, так колись грав у футбол Гаррінча — завжди несподівано, первинно, непередбачувано… Так сьогодні грає юний Ламін Ямаль.
На відміну від сили-силенної поезій, коли одразу знаєш наперед чергові "сумне-мене" чи "житті-самоті", рядки Мироховича явно не домашні, не приборкані — вони, здається, трішки хижі, іноді можуть навіть вкусити. Але байдужим, повірте, вже ніколи не залишишся… Справді, слова цього самобутнього поета — "не як полова", а "жива трава!".
вона як не танцюй завжди жива
трава
трава у кожного своя
майбутнє мружить очі крізь пенсне
твоя трава крізь тебе проросте