У молодших класах двір для путіна був вікном у світ… Атмосфера там була страшна: якісь неголені брудні хлопці з портвейном та цигарками. Пиятика, матюки, бійки. І путін серед усієї цієї шпани.
-Двір існував за вовчими законам. Старші верховодили над молодшими. Жили, як на зоні: були пахани та їх слуги. Дисципліна — найсуворіша. Якщо старший велів молодшому: "Іди принеси те-то", то треба було беззаперечно йти і нести. путін входив у компанію молодших хлопців. У дворі путіна постійно принижували за малий зріст і тендітну статуру. Найменший і найхудіший, але зате злішої дитини за нього у дворі не було
-Хоча він був невеликого зросту, але міг вступити в бійку з будь-ким… Міг битися з ким завгодно, хоч зі здоровенним пияком. Якщо, припустимо, той чимось його образив, то Володька миттєво стрибав на бика, дряпав, кусав його, шматками рвав волосся, все, що завгодно робив… Якщо він починав битися, то доходив до оскаженіння.
Після такого, звісно, вуличні завжди п'яні неголені дорослі скоти з цигарками в зубах добряче лупцювали маленьке звіренятко, яке боролося за виживання в хуліганській підворітні. Дивом не вбили та не покалічили. Один із тих, хто, за свідченнями сусідів, особливо жорстоко бив і знущався з путіна, помер, коли диктатора вдруге обрали президентом. Садист полюбляв бити путіна по голові. Можливо, тими побоями психіатри могли пояснити і всі наступні вчинки майбутнього президента. Пізніше путін за свої дитячі страхи і приниження відіграється на цілих країнах.
Якось журналісти запитали путіна:
-Чому вас так пізно прийняли в піонери? Погано вчилися?
-Так я ж був хуліганом, — з гордістю відповідав путін ще коли був кандидатом у президенти на перший термін.
Російські виборці – в захваті! Саме такий президент нам і потрібен! Нарешті! Ура!
З дитинства твердо засвоїв мораль вуличної банди, хуліганські поняття, яких дотримується все життя. Ніякого контролю за дитиною з боку батьків майже не було. Дехто з сусідів називав хлопця "гадюченям". Стояв на обліку в дитячій кімнаті міліції, з якою співпрацювала вчителька Володимира. Хлопець був не проти, щоб роль матері виконувала його вчителька, найрозумніша людина, яку знав. Вчителька була позаштатною чи штатною співробітницею кімнати міліції. Приходила після роботи й вела розмови з тими, кого вважала батьками Володі. Це був її обов'язок. Був навіть товариський суд, який хотів Вовку через погану поведінку здати в інтернат. Але нерідний батько таки відстояв його:
-Я беру відповідальність за нього.
У школі путін був проблемною дитиною. Часом, нестриманим. Однокласники путіна розповідають, що в школі у нього була кличка Криса. На шкільній вечірці несподівано схопив кимось принесену коробку цукерок і викинув у вікно. Так проявив свою образу на щось. У старших класах путін мав успіхи лише у спорті. У навчанні й побуті – суцільні невдачі й помилки. Малий невдаха ставив завищені завдання перед собою й програвав. Школярем на спір з'їв 14 еклерів поспіль. Але й тут програв, бо сперечалися на 20.
Чи виправдовують злидні, важке вуличне дитинство і дитячі психологічні травми нинішнє розкрадання й нищення путіним росії?
Я взагалі вважаю, що путін мстить всім за своє дитинство. За те, що мати кинула його. Що його ніхто ніколи не любив. І нині не люблять. Ображений ще в дитинстві путін все життя мстить всім підряд і не може зупинитися. Бідний хлопчик так і залишився бідним у душі коли став дорослим.
Марія Іванівна та Володимир Спиридонович ніколи не давали інтерв'ю журналістам. путін заборонив їм спілкуватися з пресою. Наказав мовчати. Обоє стареньких померли від онкологічних захворювань ще до того, як Володимир путін став президентом росії. Шанувальники путіна турбуються через таку спадковість. Не вірять, що Марія та Володимир не були його справжніми батьками, а лише четвертою сім'єю. Онкологія як спадкове захворювання путіну не загрожує.
У 2015 році в журналі "Російський піонер" за підписом путіна вийшла колонка "Життя така проста річ і жорстока". Журнал видає все той же придворний журналіст путіна Колесніков. Допис путіна рекламувався Кремлем і широко обговорювався в суспільстві. Диктатор розповідає про подвиги свого офіційного батька як диверсанта під час Другої світової війни. Володимир Спиридонович виявляється ще й служив на підводному флоті в Севастополі. Раніше про це чомусь ніколи не згадувалося. Можливо тому, що це чергова вигадка, щоб якось ще більше прив'язати до путіна Крим, який диктатор анексував. У колонці путін вказує дати смерті своїх нерідних батьків з Петербургу:
Вона залишилася живою. І дожила до 1999 року. А він помер наприкінці 1998-го.
Журналісти провели розслідування і з'ясували, що дати вказані неправильно. Переплутані роки і послідовність, з якою путін проводжав в останню дорогу своїх офіційних батьків. В Інтернеті можна знайти фотографію надгробка на могилі Серафимівського цвинтаря Санкт-Петербурга. Марія Іванівна померла в 1998 році, а Володимир Спиридонович – у 1999. Особливо багато про цей надгробок писали у 2023 році: тоді проста мешканка Петербургу отримала 2 роки ув'язнення умовно лише за те, що залишила на могилі Путіних записку зі словами "Заберіть його до себе", маючи на увазі президента росії.
Тобто путін навіть не дуже пам'ятає історію тих, кого видає за своїх батьків. Йому, певне й самому вже нецікава ця вигадка.
путін каже, що Марія Іванівна жила у Ленінграді "всю блокаду", але з архівів відомо, що її евакуювали з оточеного міста у липні 1942 року. Остаточно блокаду було знято лише через півтора року, в кінці січня 1944.
Якось путін зізнавався, що під час навчання в університеті соромився своїх нерідних батьків:
-Можливо, на якомусь етапі в університеті я намагався не афішувати, що мої батьки не просто робітники, мама була навіть чорноробом. Звичайно ж, мені було б приємніше, особливо в університеті на першому курсі, якби я міг сказати, що мій батько професор, а мати, скажімо, доцент…
Тоді й сам захотів мати науковий ступінь. Студентська мрія здійснилася, коли втік до Москви й у 1997 році купив собі дисертацію та став кандидатом економічних наук. Дисертацію за путіна безплатно писав нинішній ректор Санкт-Петербурзького гірничого університету Володимир Литвиненко, який особливо не морочив собі голову й майже повністю без ніяких правок цілими сторінками списав її з книги 2 американських професорів з Пітсбурга. За дисертацію і за допомогу в контрабанді металів путін зробив Литвиненка єдиним у росії ректором – доларовим мільярдером.
Багато людей не розуміють, як хлопець з такої бідної родини, звичайний сірий трієчник, який не знав толком жодного шкільного предмета, відразу після закінчення школи зміг вступити вчитися на юриста до другого за престижем університету країни. Навіть нині ніхто не вступить на безплатне навчання на юридичний факультет Санкт-Петербурзького державного університету без знайомств чи по команді зверху. У школі успіхами в навчанні путін не вирізнявся. У старших класах навчався в школі з хімічним ухилом. Ті, хто добре знає путіна зі сміху катаються, коли чують, що він вступав на юридичний факультет та ще й навчався. Не вступав. І не навчався. Та друзі навіть з книжкою уявити його не можуть.
У 70-ті роки минулого століття на з'їзді злодіїв у законі було прийнято рішення про виховання молодого покоління хлопців з кримінальними поглядами на життя. Їх не залучали до скоєння злочинів. Змушували добре вчитися. Після закінчення школи юнакам допомагали вступити вчитися на юристів. За хабарі рухали у владні структури Радянського Союзу, а потім і російської федерації. Не лише до партійних і радянських органів, а й у спецслужби, поліцію, прокуратуру. Висували на посади слідчих, помічників прокурорів, депутатів.
У старших класах Володимир знайшов спосіб самоствердитися, стати схожим на мужика. Активно зайнявся спортом. Згадує, що в школі спочатку записався на бокс, але там йому швидко зламали ніс і він втратив інтерес до цього виду спорту. Пішов на гурток боротьби самбо. Потрапив до порядного тренера Анатолія Рахліна, який хотів з Вовки зробити не лише спортсмена, а в першу чергу людину. Тренер приходив до батьків, переконував їх у корисності спорту. Намагався виховувати хлопця у правильному дусі. У 2013 році путін приїздив до Санкт-Петербурга на похорони Рахліна. В пам'ять про тренера здійснив самостійну прогулянку в центрі міста. Пройшовся біля Ісаакіївського собору, по набережній Неви. Кадри прогулянки президента облетіли весь світ. Анатолій Рахлін був проти того, щоб путін ішов у кримінал і ставав монстром. Хочу думати, що Володимир Володимирович роздумував чи не мав рацію перший тренер?
Пізніше спортивну секцію самбо перепрофілювали на дзюдо. І відтоді головним наставником для юного путіна став Леонід Іонович Усвяцов, затятий злочинець, кримінальник-рецидивіст на прізвисько Льоня – Спортсмен. Маленький путін йшов у спорт, щоб вміти захисти себе від хуліганів, але потрапив у кримінальний світ. Усвяцов відбув ув'язнення за зґвалтування. Не мав права виховувати дітей. Та хтось замовив словечко і на його кримінальне минуле закрили очі.