Велика недостача лікарів, вчителі, дуже багатьох спеціалістів… Та всі ці довгі переліки потрібних спеціалістів можна знайти в Інтернеті. Азійські іммігранти дуже слухняні, не критикують владу Канади, бо їм є з чим порівнювати. Колишні мешканці Індії, Пакистану, Філіппін не мають ніяких завищених очікувань від Канади, з радістю братимуть кредити на 30 років, працюватимуть, як прокляті, терпітимуть будь – яку владу і роботодавців, молитимуться на Канаду, яка у порівнянні з їхніми країнами, дійсно, рай. Іммігранти з Азії повністю задовольняють уряд, бо від них не чекають протестів. Азійці, яким пощастило потрапити до Канади, ледь не моляться на канадський уряд, коли мають можливість, то охоче голосують за нинішніх можновладців, демонструють свою лояльність і хочуть бути опорою владі та найбільше на світі бояться, щоб їх не депортували додому. Можливо стільки нових іммігрантів у попередні роки й завезли в Канаду та так швидко їм дали право голосу, щоб вони на цьогорічних виборах проголосували за ліберальний уряд. Іммігранти прекрасно розуміють, що, коли проголосують за опонентів сьогоднішнього уряду, то точно, їх земляки, а то й вони матимуть проблеми з імміграцією й можуть повернутися у свої злиденні чи тоталітарні азійські країни. Майже половина населення Канади – іммігранти з Азії. Роботодавцям та й владі Канади дуже подобаються азійці, особливо, з рабським менталітетом і слухняністю. Деякі канадські роботодавці кілька разів подумають перш ніж брати на роботу українців – прямих, емоційних, з почуттям гідності. Іммігранти – дешева робоча сила на важких та малооплачуваних роботах, для них небагато офісних і високооплачуваних робіт.
У Канаді постійно говорять про наплив іммігрантів, а скільки людей вилаялося і втекло з Канади? З кожним роком втікачів з Канади все більшає. Змінив країну – змінив долю, але в кращий чи гірший бік? Коли судити по українцях, яких гостинно прийняла Канада по програмі CUAET, то кількість тих, хто лишився, майже така сама, які й тих, хто подякував Канаді за допомогу під час війни, похитав головою та повернувся до Європи. Я спостерігав за голодними іммігрантами, які продумують кожен свій крок, кожне слово, економлять на всьому і розумію, що багато українців так не зможе. Та, певне, українцям цього і не потрібно, а варто змінити країну чи повернутися додому. Чимало українців жили непогано в Україні й звикли не економити гроші, не відмовляти собі, витрачати гроші направо і наліво, та ще при цьому й критикувати владу. У Канаді усього цього робити не прийнято. Я пропонував українцям повертатися в Україну, але мені відразу починали розповідати про мобілізацію, а пізніше, коли я під час зустрічей в церкві запитував де ж поділися ці мої земляки, то виявлялося, що вони переїхали до США чи повернулися до Європи, в основному до Польщі, яка, за великим рахунком, особливо і не відрізняється від України, особливо Західної, ні способом життя, ні вдачею людей, тому українцям там набагато легше. Спритніші українці повернулися до Німеччини, де сіли на непогані соціальні виплати та не напружуються, як в Канаді, і не думають влаштовуватися на роботу. Є українці, які заробляють в Канаді дуже багато, але через нудьгу хочуть переїхати до Європи. Але мої співрозмовники ще пів року тому вважали, що найбільше, пощастило тим, кому вдалося з Канади переїхати до США, де, розповідали, зарплати вищі й податки нижчі, що ліпші можливості, є змога більше заробити, кращий клімат і набагато ширший вибір штатів, де зможуть проявити себе і влаштувати собі життя. Та, начебто, третина людей працездатного віку відкрито говорить, що мріють втекти з Канади через південний кордон і потрапити в ще більше розрекламований на весь світ рай. Американську мрію ніхто не скасовував, вплив американського кіно та пропаганди на свідомість українців величезні й кожен українець або мріяв, або хоч раз таки хотів чи роздумував, щоб переїхати жити до США. У Канаді, як і в США, теж все контролюється великими корпораціями, але ще набагато жорсткіше і не завжди на користь простих людей. Вказують лише на те, що медицина в США платна, але зате там все швидше робиться і є можливість більше заробити, ніж в Канаді, і тоді проблем з медициною не виникає. Під час війни багато українців з Канади і Європи переїхало до США і на відміну від Канади я не чув, щоб хтось з них обурювався життям чи повертався. До того, як обрали президентом Трампа, багато іммігрантів (кажуть, навіть, що мова йшла про половину!), з Канади переїздило до США. Подивимось що там вийде в українців, які таки потрапили до США. З приходом до влади президента Трампа, багато наших земляків, певне, почнуть задумуватися чи не повернутися їм до Канади. Я був здивований та спершу сприйняв за жарт бажання чорношкірого іммігранта повертатися у свою найбіднішу країну Африки. Багато іммігрантів вирішили для себе, що в Канаді нічого ловити, крім канадського паспорта, тож тільки отримують його і гайда на заробітки до іншої країни. Так, що навіть і таким може не зайти Канада! Деякі іммігранти з Європи, навіть, і на пенсії хочуть втекти з Канади, бо, часом, дорослим так і не вдається остаточно звикнути до цієї країни, а от їхні діти нізащо не хочуть повертатися на батьківщину своїх батьків. Та й з виїздом пенсіонерів з Канади не все так просто. Коли пенсія нижче прожиткового мінімуму, то Канада доплачує різницю, але якщо такий пенсіонер їде з країни, то втрачає доплату. Коли багаті канадці виїздять з країни більше, ніж на пів року, то у них починаються проблеми з місцевим медичним обслуговуванням. Дехто зі стареньких не може виїхати, бо ще не виплатив банківські кредити. Вхід в Канаду долар, вихід – два. Та все ж багато канадців отримують пенсії й переїздять жити в країни, де тепліше та дешевше, найчастіше в Європу чи до себе на батьківщину. На місце кожного, хто виїхав з Канади, – натовпи претендентів з країн третього світу, які зубами гризтимуть канадську землю аби лише не втратити свій шанс.
Найкращими місцями для проживання в Канади вважається смуга на півдні країни вздовж всього кордону з США та узбережжя Атлантичного океану шириною кілька сотень кілометрів. Ось на цій смузі й проживає переважна більшість населення Канади. На півдні й біля Атлантики хочуть жити майже всі, але не в усіх виходить. Біля кордону з США є навіть залізниця – велика недосяжна дивина для інших регіонів Канади. Зять орендував будинок біля платного Королівського міського парку міста Берлінгтон. Коли вперше я з онуком підійшов до парку, щоб погуляти поруч по заасфальтованих доріжках на невеликому болоті з качками та навіть лебедями, то мав перейти міст, під яким прокладено залізничні рейки. На мосту стояло з десяток людей. Якою ж була їх радість, коли побачили вантажний потяг з високими вагонами! Люди махали руками, стрибали й кричали привітання машиністу потягу, який їм сигналив у відповідь. Майже всі фотографували товарняк і були дуже щасливі. Внук потім майже щодня просив ходили на цей міст подивитися як прибуває потяг і радісно кричав з усіма – то була головна розвага для нас і для деяких місцевих жителів. Канадцям особливо нікуди їхати, щоб відпочити, особливо на вихідні, та вони й не звикли кудись ходити, їм не вистачає видовищ і культурних заходів, а концерти зірок, як і скрізь, дорогі й не всім по кишені та й гастролюють артисти лише у великих містах, до яких іноді потрібно летіти літаком.
Та провінція задихнеться без припливу іммігрантів, які, єдині, можуть завадити занепаду віддалених регіонів. Канада дуже страждає від малозаселеності, багато людей віддалені від цивілізації, проживають невеличкими групами, самітні, притиснуті суцільною дорожнечею. Хто працюватиме на заводах у віддалених містах? Хто при здоровому глузді й з грошима згодиться їхати у далеку глибинку з жахливими природними умовами? Лише іммігранти та хіба ще ті, хто в безвиході. Я не розумію чому уряд набиває під зав'язку великі міста і не займається розвитком інших населених пунктів, не стимулює та не заохочує людей, не надає пільги та допомогу, щоб люди переїздили в провінцію та освоювали безкрайні території з величезними ресурсами. Канадці розповідали про ці холодні сірі канадські хутори без ніяких можливостей заробити пристойні гроші чи кар'єрного зростання. Я повністю підтримую уряд Канади за те, що за останні роки впустив стільки іммігрантів. Я за ще більший приплив іммігрантів у Канаду, які мають розбудовувати цю величезну країну з її безкрайніми просторами та ресурсами. Якось я сказав зятю, що йому потрібно швиденько їхати відбудовувати й підіймати Україну, тоді зятя, аж, перекрутило, але втримав себе в руках і відповів:
-А хто буде підіймати Канаду?
У Канаді ви ще можете стати своїм, бо тут всі іммігранти, а от у Європі – ні! У Канаді ви завжди серед своїх, таких же іммігрантів, а в Європі вам обов'язково звернуть увагу на те, що ви з іншої країни, "понаїхали тут". У Європі жити може й трохи легше, але там ніколи іммігрант не стане своїм. Племінниця моєї дружини після закінчення університету в Києві рік навчалася у Німеччині. Коли приїхала серед ночі на автовокзал у німецьке місто, де знаходиться університет, в якому мала навчатися, то стала чекати ранку, щоб добратися до вишу і розбалакалася з місцевим дідусем, який запропонував їй переночувати у нього.