Після першого року життя в Канаді ми боїмося зятя. Я іноді вважаю його чортом.
Чи можливо повернути назад ті почуття любові, поваги й вдячності, які ми відчували до зятя ще в перший рік нашого перебування в Канаді?
Чи зможе зять побороти божевільний страх та свої перебільшені амбіції, щоб повернути собі репутацію ідеального члена родини, яку сам і знищив? Чи може зять змінитися, а не прикидатися? У це вже ніхто не вірить, але шанс є завжди.
Ми з дружиною колись відійдемо від найбільшого потрясіння в житті через смерть молодшої доньки. Сварка з зятем перестане бути трагедією в театрі одного ідіота й перетворюється на комедію. Зять вважатиме себе головним героєм трагедії, яку всі інші вважатимуть комедією.
78.Сім'я в заручниках
Хороший чоловік
зробить дружину щасливою,
а поганий – сильною та незалежною
Я дивлюся на цього красеня-дитину і бачу страшну істину: слабка людина, імітуючи силу, здатна зруйнувати все навколо себе. Зять тримає сім'ю в заручниках своєї тупості та агресії, перетворюючи їхнє життя на нескінченний очікувальний зал перед катастрофою.
Аби зять так нахабно поводився в Києві, то я і дружина могли умовити дочку розірвати шлюб з чоловіком і піти від нього з дитиною жити до нас у службову квартиру. У Канаді розірвання шлюбу лише погіршить ситуацію і може призвести до катастрофи. Дочка тільки почала працювати в Канаді. Її заробітків на першій роботі вистачає, щоб лише заплатити за оренду будинку. А де брати гроші на оплату комунальних послуг, їжі для 4 людей та нагальні потреби? Без грошей зятя ми не можемо прожити.
Багато українських чоловіків захищають свої сім' на фронті в Україні. Мільйони чоловіків мобілізаційного віку залишаються в тилу, працюють і готові захищати Батьківщину. Багато чоловіків виїхали з України з сім'ями або для забезпечення фінансової підтримки сімей, які залишилися в Україні, оскільки війна призвела до значних матеріальних труднощів.
Щоб не воювати, чимало чоловіків втекло з України в інші країни. Деякі чоловіки, як зять, не витримують труднощів, пов'язаних з війною. Вони готові рятувати своє життя й кидати сім'ї, щоб не утримувати своїх дітей та старих родичів.
Під час повномасштабної війни в Україні вдвічі більше розлучень, ніж до війни. Причини розлучень різноманітні: війна загострює вже наявні проблеми, додає стрес, розлуку, фінансові проблеми та психологічну напругу.
Сім'я має важливе значення для українських жінок.
Жінки з України, які розлучилися і перебувають в інших країнах, шукають собі чоловіків – іноземців. Багато жінок прагнуть створити нові здорові стосунки, шукають кохання, підтримку та партнерство, а не просто фінансову допомогу.
79.В очікуванні розлучення
Він шукає привід піти, не розуміючи,
що вже давно зник як батько і чоловік
Зять у навушниках сидить на своєму ліжку з розкиданими речами. Він роздратовано відштовхує іграшку внука й каже примхливим, як у підлітка голосом дружині:
— Чому я маю це терпіти? Ця країна мене душить! Ви всі на мені висите, як гирі! Я ще молодий, я маю право жити для себе! Дружина тихо намагається привести його до тями:
— Тобі 43 роки. У тебе син.
Зять вищиряється й кричить:
— І що? Я не просив цього всього! Якщо мені завтра захочеться поїхати в Аргентину чи повернутися в Європу — я поїду. А ви... ви якось викрутитеся. Ви ж сильні, ви ж герої. А я хочу тиші!
У зятя на лобі написано, що він марить свободою від сім‘ї:
"Вони дивляться на мене як на бомбу уповільненої дії. І правильно роблять. Я відчуваю, як усередині все свербить від бажання просто зникнути. Цей малий... він вимагає уваги, якої в мене немає. Ці старі... вони стежать за кожним моїм кроком, наче я злочинець. Їхня молодша донька померла? Це був її вибір. Вона була дурною фанаткою самопожертви й глянцевих журналів. А я розумний. Я дочекаюся слушного моменту, коли в мене буде достатньо грошей від матері, і просто не повернуся з роботи. Нехай психотерапевти вчать їх, як жити без мене. Я народжений для польоту, а не для того, щоб міняти підгузки й слухати повчання про честь".
Зять розлучення хоче більше, ніж я. Він може піти з дому в будь-який момент. Просто зачинити двері й забути, що ми існуємо.
Зять не знає яку причину вигадати для розлучення.
Він мріє про розлучення так, як спраглий мріє про воду. Але його спрага впирається у квартири з київських багатоповерхівок, якими маніпулює його мати. Він — заручник власної жадібності. У його голові — лише суха арифметика: 6 тисяч зарплати проти 2400 тисяч оренди за сім'ю. Зять не дочекається, коли всі гроші буде витрачати на себе і не даватиме грошей на часткову оплату оренди житла для сім'ї в Канаді. Зять вимагає грошей у дружини на оплату оренди. Поки що дружина не може повністю оплачувати оренду.
Він уже подумки живе в дешевій кімнаті за 800 доларів, витрачаючи решту на свій комфорт. Йому не вистачає лише одного — легітимного приводу. Він ходить по дому, розкидаючи іскри провокацій, чекаючи, поки моє терпіння вибухне, щоб потім сказати матері:
— Мене вигнали, я жертва.
Мама зятя категорично проти розлучення.
Зятю потрібно пояснити своїй мамі та друзям чому він кинув дружину з сином і не дає їм грошей. Нині зять всіляко провокує мене. Зять хоче, щоб я з ним посварився і його образив. Тоді сварка стане причиною втечі зятя з сім'ї. Чекає на сварку, як хижак чекає на необережний рух жертви.
Я бачу зятя наскрізь і не піддаюся на його провокації.
На веранді будинку в Канаді зять демонстративно переглядає банківський додаток на телефоні, ігноруючи плач дитини. Я стою навпроти, напружений, наче струна.
Зять кидає рахунок за світло на стіл:
— Ваша донька знову не доплатила свою частку. Мені набридло бути спонсором цього балагану. Де її гроші? Чи вона думає, що в Канаді долари на деревах ростуть?
Я ледь стримую гнів:
— Вона втратила роботу в Києві через твої маніпуляції! Ти заробляєш достатньо, щоб забезпечити сина. Чому ти поводишся як орендар, а не як батько?
Зять підходить впритул, провокаційно посміхаючись:
— О, знову ці проповіді? Може, ви мене ще й вдарите? Давайте! Покажіть свою героїчну натуру. Ви ж так хочете, щоб я поїхав у свій Київ, під ракети, поки ви тут будете чай пити? Чого мовчите? Скажіть, що я покидьок, виженіть мене!
У мене голос тихий, але твердий:
— Ти не вартий навіть мого гніву. Ти боїшся втратити мамині квартири більше, ніж втрати власної гідності. Їдь в Україну, стань чоловіком хоч раз, захисти землю, де твої ровесники зараз заробляють твоє право на спадок.
Зять регоче:
— На фронт? Я краще буду тут знімати куток і купувати собі дорогі іграшки, ніж вмирати за ваші ідеали. Мені треба тільки, щоб ви нарешті зробили цей крок першими.
Усередині зять аж кипить:
"Ну ж бо, старий, зірвися! Мені потрібен цей скандал. Я вже бачу, як пишу мамі: "Твій улюблений тесть виставив мене за двері, я не можу більше з ними жити". І все — квартири залишаться моїми й 6 штук баксів будуть теж тільки моїми. Ніяких підгузків, ніяких жіночих сліз. Тільки я і моя свобода в кімнатці з ігровим компом. Я втік від ТЦК, невже я не втечу від однієї жінки? Ще трохи, ще одна сварка — і я вільний".
Нині зять каже своїм знайомим:
— Батьки дружини мене ображають своїм проживанням разом зі мною в одному будинку. Батьки дружини мене не люблять. Тому я змушений буду піти з сім'ї. Я не можу давати грошей на утримання сина, бо мої гроші дружина може витратити на своїх батьків.
Друзі зятя повністю підтримують його рішення й кажуть:
— Хай сина зятя, дружину зятя і її батьків виженуть з будинку, який вони орендують. Хай сім'я помре на вулиці з голоду! Сім'я повинна понести покарання за те, що ображала зятя.
Але зять благородний і вихований.
Зять не хоче нічиєї смерті.
Зять дуже порядний і милосердний.
Зять сподівається, що його дружина зароблятиме достатньо грошей у Канаді, щоб прогодувати його сина та своїх батьків. Тоді дружина не вимагатиме від колишнього чоловіка, щоб він платив аліменти чи давав гроші на утримання сина.
І знову друзі зятя в захваті від його справедливого рішення.
Я бачу в його очах це помутніння, цей скляний блиск людини, здатної в будь-яку мить зібрати речі й зникнути, покинувши сім'ю в чужій країні без цента в кишені. Зять все більше тоне у своєму цинічному фінансовому розрахунку, де сім'я — це лише обтяжливий пасив, а втеча готується як підступна провокація. Він не батько — він випадковий перехожий у власному житті, який тримає в заручниках тих, хто його любить.
Я стою в коридорі, спостерігаючи, як онук намагається пригорнутися до спини батька, а той лише здригається від огиди. У цьому домі витає пам'ять про одну сестру, яка померла, щоб інша жила. Тут жила загроза від чоловіка, який міг убити майбутнє просто через нудьгу. Я міцніше стискаю одвірок. Я знаю: тепер я — єдиний дорослий у цій хаті, хто стоїть між дитиною і холодним світом, де батько — це лише порожнє слово в паспорті дезертира.
Зять усе робить правильно на свою користь, як і будь-яка істота, що живе лише інстинктами. Він хоче, щоб після розлучення його дружина не вийшла вдруге заміж. Друге заміжжя вдарить по репутації зятя. Тому зять п'є кров і щодня влаштовує сварки, щоб дружина швидко постаріла та зламалася і після розірвання шлюбу вже не захотіла створювати нову сім'ю з іншим чоловіком. Так зробила мама зятя, для якої шлюб асоціюється з таким самим жахіттям, яке моїй дочці влаштував її син.
80.Шукатиму доньці другого чоловіка
В океані чужих культур найважче –
не знайти берег, а знайти того,
хто розмовляє мовою твого серця
Коли моя молодша донька дізналася про негідну поведінку зятя в Канаді щодо батьків і старшої сестри, то вона запропонувала старшій сестрі вдруге вийти заміж і пошукати собі супутника життя серед канадців чи американців.
Я вже не боюся, що зять втече з сім'ї.
Коли зять виконає свої погрози й житиме окремо, то я спробую пошукати своїй старшій доньці нового чоловіка серед жителів Канади та сусідніх Сполучених Штатів.
У старшої доньки є шанси більш вдало вдруге вийти заміж.
Але це нелегка справа.
Місто Міссісага, де зараз ми проживаємо, та сусіднє найбільше в Канаді місто Торонто – це 2 з 6 міст на планеті, де переважна більшість населення не корінні жителі, а іммігранти в першому покоління.