Той знімок я зробив у розпал антиалкогольної кампанії, коли тодішній керівник комуністичної держави велика людина Михайло Горбачов мріяв дати населенню країни свободу й знищити Імперію зла, але не знав як завдати колосальної шкоди її економіці та, нарешті, знайшов слабке місце і зробив це через боротьбу з пияцтвом. Я працював кореспондентом у рідній районній газеті й того дня брав участь у рейді з виявлення працівників, які в робочий час пиячать та купують спиртне. Щоб я не публікував у газеті знімок та й сам репортаж про рейд, під час якого попалися газодобувники, мене дуже просив їхній друг – місцевий корупціонер — початківець, який чимало зробив для мого становлення як чоловіка. Спочатку корупціонер просив редактора газети — прекрасного, скромного й порядного керівника, якого мені та й редакції послала Доля. Корупціонер не міг натиснути на редактора, бо рідний брат редактора очолював всю цензуру Полтавської області і входив до еліти регіону. Редактор сказав чиновнику — корупціонеру, що зробить так, як вирішить кореспондент. Я був вихований в Радянському Союзі, тож з великою повагою відносився до старших, мене привчили завжди говорити їм "так", тому я відразу запевнив, що зроблю все, як хоче чиновник. Та тільки він вийшов з кабінету, то знову для мене став не моєю милою симпатією, а корупціонером, який за винагороду покриває махінації газовиків, а тепер ще й хоче захистити їх від критики. Хто таке придумав, що коли симпатизуєш людині чи, навіть, її любиш, то маєш в усьому з нею погоджуватися та покривати її темні справи, миритися з її чорною вдачею? Все що я вирішив зробити для хорошого знайомого, це попросити редактора розмістити матеріал про рейд не на першій сторінці газети й не публікувати фото. Той мій матеріал в газеті вилився у переслідування, намагання помстися мені та кінець кінцем став однією з причин мого звільнення з роботи в редакції, що я зробив на випередження, бо корупціонер став великою шишкою місцевого розливу, соратником хрещеного батька місцевої політичної мафії, тож, все одно, не дав би мені працювати журналістом. Я ще і його боржник: зі мною ледь не стався нещасний випадок і я міг випадково вбити людину, яку майбутній корупціонер врятував від смерті, а мене від дитячої колонії. У корупціонера виявилася блискавична реакція: в останній момент, коли я вже почав рух і не побачив можливі наслідки своїх дій, він здогадався про мій маневр і крикнув та показав як не зашкодити людям. Тож я, коли оце розповідаю про свого зятя, то, як і завжди, почуваюся трохи винним перед тими, кого критикую, але нічого особистого, бо моя критика — то лише почуття обов'язку перед людьми й наївне сподіваюся правдою зробити хоч трохи кращими і їх, і цей прекрасний божевільний світ. Нічого не можу з собою зробити, хіба що інші зі мною можуть щось вдіяти.
В УСЬОМУ ВИННІ ІММІГРАНТИ
Є шанс стати своїм — Діаспора вам не допоможе – Сімейний туризм з України – У Канаду українці прибігли не за грошима, а втекли від війни — Без заздрощів ніяк — Індія в Канаді – Коли в Індії жив у картонній коробці, то Канада для такої людини рай — Солодкі мрії про канадський паспорт – CUAET, найкраща, хоч і тимчасова, імміграційна програма за всю історію Канади — В Уряду Канади сім п'ятниць на тиждень? — 5 мільйонів іммігрантів, як 5 мільйонів цапів – відбувайлів? – У Країні іммігрантів не люблять іммігрантів? – Підвальне і підпільне життя в Канаді – Три Індії в Канаді – Велика прогулянка іммігрантів по Канаді – Все більшає втікачів з Канади – Смуга життя Канади — Потяг як диво – Хто поїде у холодну глибинку? – Українці стануть чорношкірими? – Без "фудбанків" ніяк
Я нічого не маю проти Канади. Їдьте! Дивіться! Пробуйте свої сили! Люди з усього світу не зуміли знайти своє місце в рідних країнах і тратять багато нервів, грошей, часу, щоб потрапити до Канади. В Європі ви ніколи не станете своїми, а в Канаді це можливо, бо тут всі або іммігранти, або їх нащадки. У перші тижні після прибуття до Канади українці розраховують на допомогу діаспори, однієї з найбільших у світі, та української церкви, але потім самі знаходять своє місце в чужій країні, починають багато працювати, стають фахівцем у якійсь галузі та розв'язують свої проблеми. Українці роблять значний внесок у розвиток Канади. Канадці знають їх як роботящих, старанних, кмітливих людей, що працюють на будівництві, прибиранні, касирами в крамницях, в логістиці, ІТ сфері та й повсюди, навіть в уряді. Українці виконують роботу старанно, як для себе. Дехто з земляків висловлював мені своє розчарування та стверджував, що українська діаспора в Канаді розділена сварками, заздрощами, ворожістю, зневагою, ізоляцією, непатріотичністю, а то й надмірною зацикленістю лише на народних традиціях. Іноді ті, хто приїхав до Канади давно або народився тут, не сприймають тих, хто прибув після початку повномасштабного вторгнення і розраховує на допомогу колишніх вихідців з України. Коли вислуховуєш їхні взаємні претензії, то іноді важко з ними не погодитися і не знаєш як заперечити. Є й такі українці, які приїхали до Канади в останні десятиліття й знати не хочуть ніякої діаспори, відмовляються від своєї культури, а мільйонів індійців, навпаки, не цікавляться толерантною ввічливою культурою Канади, хочуть лише свою надзвичайно сильну культуру, свої традиції й свій спосіб життя, не хочуть асимілюватися і контактують з місцевими лише заради заробляння грошей та іншої вигоди. Я та й усі мої земляки, дуже вдячні українській діаспорі в Канаді за звернення до уряду цієї країни з проханням продовжити дію програми CUAET ще на рік, що й було нещодавно зроблено. Українці дуже вдячні й нинішньому ліберальному уряду Канади за програму CUAET. Канада пішла назустріч українцям і відкрила найкращу програму за всю історію своєї імміграційної служби та ще й лише для однієї країни – такого ніколи не було, коли так швидко та легко можна було потрапити до Канади та відразу отримати важливі дозволи для життя і роботи. До програми CUAET українці, як і інші іммігранти, нерідко тратили 3 — 5 років свого життя та 20 – 30 тисяч доларів, щоб потрапити до Канади, тому дехто з колишніх іммігрантів і заздрить нинішній хвилі тимчасових іммігрантів з України. Іммігранти й діаспори, в тому числі й українська, підтримали нинішню керівну партію і не дали можливості прийти до влади її опонентам, які ще рішучіше налаштовані проти переселенців з інших країн. Аби я мав право голосу, то теж би підтримав сьогоднішню ліберальну партію Канади за те, що дала українцям програму CUAET.
CUAET – хороша можливість спробувати Канаду, в яку важко було потрапити. Програма CUAET дозволяє українцям проживати, працювати, навчатися, отримувати безплатне медичне обслуговування та перебувати в Канаді, допоки вони не зможуть безпечно повернутися в Україну. З майже 800 тисяч українців, яким дозволили приїхати до Канади, лише 300 тисяч наважилися перелетіти океан і потрапити до цієї непростої країни, але вже близько 150 тисяч з них повернулися до Європи, де на відміну від Канади українським біженцям в деяких країнах щомісяця виплачують грошову допомогу та пенсії. CUAET — це тимчасова програма і розрахована на те, що українці приїдуть до Канади й одразу почнуть активно шукати роботу, щоб оплачувати собі їжу та оренду житла, а коли з припиненням війни в Україні ця програма закінчиться, то українці, що нею скористалися, повинні будуть повернутися в Україну. Із закінченням війни в Україні перестане діяти програма і українці втратять всі свої права та великі пільги на перебування в Канаді і змушені будуть повертатися в Україну чи переїхати до іншої країни, де життя дешевше і де їх погодяться прийняти. За останні роки канадське суспільство дуже накрутили проти іммігрантів, канадці вимагають закрутити гайки щодо приїжджих. На хвилі цього невдоволення українці даремно сподіваються, що їм після закінчення дії програми CUAET дозволять залишатися в Канаді. Нинішні українці в Канаді всі позитивно налаштовані, оптимісти, ніхто не шкодує, що приїхав у Північну Америку, кажуть їм тут краще, ніж у Європі. Багато з них хоче здійснити свою мрію про переселення до Північної Америки. Багато українців хочуть назавжди залишитися жити в Канаді, бо обережно зізнаються, що саме для цього перелетіли океан і витратили вже скільки грошей на адаптацію в Канаді, але у глибині душі розуміють, що їм нічого не світить. В українців немає ніяких шансів залишитися назавжди в Канаді, але за деякими приблизними анонімними опитуваннями лише 10 відсотків українців заявляють про своє бажання повернутися в Україну, коли там стане безпечно і завершиться програма CUAET, але я сподіваюся, що після закінчення гарячої стадії війни росії проти України цей відсоток значно збільшиться. Я постійно в розмовах з земляками пояснюю, що програма CUAET не має ніякого відношення до переселення українців у Канаду чи отримання моїми земляками постійного дозволу на проживання в цій країні. З юридичного погляду українці в Канаді навіть не вважаються біженцями. Уряд Канади просто тимчасово дозволив українцям жити у своїй країні. І все! Нинішній уряд Канади налаштований рішуче проти іммігрантів, яких робить винним у своїх помилках, і заявляє, що не продовжувати мільйонам людей права на проживання та буде виганяти їх з країни: видаватиме накази про виселення і виписуватиме ордера на депортацію. Політиків в у Канаді, як і в усьому світі, найбільше хвилюють власні рейтинги і, щоб їх переобрали на наступний термін.