У 2012 році придворний кінорежисер путіна Ігор Шадхан казав:
- Я одного разу спитав Путіна, чи довіряє він комусь. І він мені відповів: "Що ви всі про віру та про віру, Ігорю Абрамовичу, та нікому взагалі довіряти не можна!" Можливо тому він будує таку жорстку вертикаль влади.
Іноді чуєш, що путін не людина. Цар-тьми. Нечиста сила. Щось у цьому є. путін – абсолютне зло. І водночас нікчема. Жалюгідна закомплексована злобна. Цікавий парадокс!
Деякі росіяни кажуть:
-Нам все одно, що було з ним у дитинстві. Нецікаво чим займався до того, як стати президентом. путін – велика людина.
Та й самому путіну теж не подобається підвищена увага до його життя, особливо до особистого:
-Я завжди негативно відносився до тих, хто з якимось грипозним носом і зі своїми еротичними фантазіями лізе в чуже життя. У мене є особисте життя, в яке я не допускаю втручання. Його треба поважати.
путін зробив зі свого особистого життя державну таємницю. Та цю таємницю знає майже кожен житель росії й всі у світу, кому цікаве життя кремлівського диктатора.
Особисте життя путіна — це його особиста справа? Та ні! Четверть століття путін успішно переробляє російське суспільство за своїм образом і подобою! То може людям варто знати який путін насправді. Без телевізійного глянцю? росія має право знати все про свого керівника. Та й світу не завадить знати про того, хто становить для нього загрозу. Розповідь про життя і діяльність путіна – це не бажання поритися в чужій білизні знаменитості та плітки. Це злочини світового масштабу, вбивства тисяч людей, зруйнована доля росії та її народів.
Коли з вашим керівником було щось не так у дитинстві, а дорослим він весь час займався криміналом і корупцією до того, як стати президентом, його ледве не посадили, то вашу країну не чекає нічого хорошого. Так і сталося з росією. Людину ще можна витягти з бруду, але бруд з людини витягти неможливо. Дрібниці особистого життя диктатора можуть дати чимало інформації для роздумів, що світ чекає з таким керівником країни.
Мужичок з комплексом Наполеона дорвався до влади – то страшна справа! Утікай, хто може! путін – типовий корупціонер з кримінальною свідомістю й бізнес-хваткою. Дуже жорсткий. Впевнений у собі. Не міняє свої погляди. На людях, перед телекамерами намагається виявляти повагу до всіх. Цинічний. Немає ніякого відношення до справедливості. У путіна ніколи не було совісті.
Убогий Путін дає надію таким убогим, як і сам.
Страшно від думки, хто керує росією. А все тому, що народ звик вірити панівному класу. Мовляв, у владі найрозумніші. Компетентні. Так багато росіян думали й в часи Радянського Союзу. Як тільки прийде черговий правитель, відразу в країні нововведення. То кукурудзою всі поля засадять, то виноградники вирубають, то горілку зроблять дефіцитом. Аби мала дитина управляла країною, то до таких дурниць додумалася? Багато росіян вважають дуже розумним і путіна, який тягне країну в прірву.
Про якийсь великий розум путіна говорити не доводиться. Фактів немає. Зірок з неба не хапає. Мозок у путіна середній. Хвилинку послухайте путіна й зрозумієте, що він людина недалека. З віком все більш помітною стає його тупість. З ввічливості можна взяти до уваги вік путіна. Вікову схильність до маразму. Хоча для президентів такі поступки не роблять:
-Діду, якщо голова погано варить, то йдіть з посади.
Ще дружина розповідала про розсіяність путіна: чоловік постійно губив ключі.
путін належить до того типу злобних і закомплексованих, які ненавидять успішних людей. Надзвичайно емоційний. Емоції путіна видають його ноги, якими він завжди стукає, коли сидить за столом! Спалахує при найменшій причині. Хоч намагається всіляко приховати дратівливість, гнів. Не володіє достатнім терпінням і терпимістю, психологічним розумінням людей взагалі, жінок зокрема. Упертий і непоступливий. Дуже критичний до всього світу, людей.
Диктатор дуже легко ображається. Через якусь дрібницю на все життя. На засіданні керівників європейських країн президент Естонії погано висловився про росію. На очах у всіх путін демонстративно покинув зібрання. Подія відбувалася в лицарському старовинному залі зі стінами 10 метрів заввишки. Коли маленький диктатор повільно виходив з залу, то кожен його крок бив гучною луною по вухах усіх присутніх. У когось побігли мурашки по тілу. Дехто почав хіхікати.
Серед наближених людей путін говорить дуже грубо. Як звичайний бандит, а то й злочинець, який сидів. Це ще якось було прийнято серед колег у спецслужбі. Мало непоганий вигляд у спілкуванні з криміналом. Але царю не личить. Це дуже відштовхує людей. Друзі робили йому зауваження. Та путін нічого не може з собою зробити. Ніяк не відійде від мови кримінальника. Думає не як творець, а як бандит. Мовою криміналу. Іноді враження, що слухаєш хулігана з підворітні, а не керівника найбільшої й найбагатшої ресурсами країни світу. Як колись німці з захопленням слухали Гітлера, так нині деякі росіяни ловлять кожне слово путіна. Хоча на відміну від Гітлера путіну не дано ораторської майстерності. Кремлівському диктатору не вистачає інтелекту, широти світогляду, здатності до експромтів!
Любить лякати людей. У великому й малому. Задоволення отримує однакове. Колишній канцлер ФРН Ангела Меркель боїться собак. Співробітники канцлера попереджають заздалегідь, що під час її візитів собак ніде не має бути. Але одного разу під час зустрічі путіна та Меркель лабрадор Коні вільно зайшла до кімнати. Меркель насилу взяла себе в руки, а президент росії поцікавився:
-Собака вас не лякає?
Деякі росіяни у захваті від капосного й підлого путіна:
— Розумний. Та ще й з почуттям гумору. Дотепний. Усім президентам президент. На першому місці в світі.
З кінця.
На початку свого правління путін на камери намагався поводитися стримано, скромно, підкреслено ввічливо, навіть іноді соромився публічності. Та поступово повірив у свій великий розум та неперевершене почуття гумору. Ширма початку царювання впала. Почав почуватися набагато впевненіше. Відмовився від тих масок, який змушений був носити, щоб обдурити виборців. Почав сипати недоречними жартами й репліками не лише під час спілкування з росіянами та чиновниками, а й з іноземними політиками. Які жарти — така й людина. Яка людина — такий і працівник. Все з вами, пане царю, давно зрозуміло. Коли путін жартує, то посмішка у нього добра, мудра й щира. Деякі росіянки з очима, що сяють від щастя та любові, обожнюють свого веселого кумира. Який тільки милий у них диктатор! Хоч потім плачуть на могилах своїх синів і чоловіків, вбитих на колоніальних війнах, чи померлих від пиятики, чи важкого безпросвітного злиденного життя, влаштованого їм путіним.
Хай навіть диктатор і жартує по – дурному та не смішно. Гумор у путіна так собі. Нерідко як у недалекого грабіжника з підворіття. путін виходець із підворіття. Тож і жарти його звідти. За часів Радянського Союзу, якщо вище керівництво країни й дозволяли собі такі жарти, то лише у лазні у вузькому колі своїх. Дешевий. Недалекий. Нездоровий. Примітивний. Часто тупий. Недоречний. Іноді від його жартів віє сексуальною стурбованістю. Не дотягує навіть до рівня відомого російського гумориста Євгена Петросяна, який, схоже, на старості впав у маразм. Деякі люди прояви маразму дідуся сприймають як жарти. Та народу аби повеселитися. Тільки ганьбить себе та росію. Анекдоти ще якось навчився розповідати, а от правити росією — ні.
Дехто радить сміятися, коли диктатор жартує. Мовляв, не сміятиметеся – можуть посадити. Тож дехто зі слухачів путіна сміється, але не відчуває до жартівника ні симпатії, ні обожнювання, лише – злість. Підлеглі й наближені до путіна змушені копіювати його манеру поведінки і спілкування, аби не втратити своє місце. Навіть якщо їм це не властиво через кращу освіту та вищий культурний рівень.
Гумор путіна нагадує казку про голого короля. Пройдисвіти, переконали короля, що, начебто, пошили йому сукню, яку не можуть бачити лише дурні. Ніякого плаття немає, але народ повірив пройдисвітам і ніхто не хоче, щоб його вважали дурнем. Таким чином, король походжає перед міським натовпом голяка, і всі захоплюються його новим чудовим костюмом. Лише маленький хлопчик закричав:
-А король голий!
А в росії хоч хтось може сказати путіну, що його жарти не смішні й він став ходячим чорним гумором? путін вважає себе великим жартівником. Коли так продовжуватиме, то й росію прожартує.
Відносини певної частини росіян з путіним підтверджують твердження психологів, що жертва може полюбити свого ката:
-Сміємося разом з нашим президентом. Переконуємося, що правильно зробили, коли проголосували за путіна. Красунчик!
Зовнішність путіна ідеально підходить для співробітника спецслужби. Побачиш такого – не запам'ятаєш. У путіна абсолютна відсутня харизма. А харизма б не завадила на посту президента країни. Дружина путіна згадує, як побачила майбутнього чоловіка вперше:
Володя стояв на сходах цієї каси. Він був дуже скромно одягнений, я навіть сказала б, бідно. Зовсім непоказний такий, на вулиці я навіть не звернула б уваги.
А ось як описує путіна німецька подруга його дружини Ірен Пінч у книзі "Пікантна дружба":
Я з цікавістю спостерігала за ним і дивувалася, чому Людмила мені нічого не сказала про його очі. Мене вразило не ніс і не волосся, а саме його трохи скошене до скронь очі над чітко позначеними блідими вилицями, подібні двом голодним хижакам, що чатують здобич.