Але вдома, за зачиненими дверима, на неї чекає нагадування про найбільшу поразку в житті — старший син. Зять — точна копія свого батька: конфліктний, жорстокий, тупий у своїй озлобленості.
Мати каже собі:
"Я дивлюся на сина й бачу того чоловіка, який пив мою кров роками. Гени не брешуть. Вони проросли в ньому отруйним бур'яном. Я витратила роки, щоб зробити з нього людину, а отримала копію тирана. Більше я такої помилки не припущуся. Наступна дитина буде проєктом. Проєктом-реваншем. Жодних почуттів, жодних випадкових шлюбів. Тільки чисте мистецтво в крові та повний контроль".
Бабуся зятя все життя мріяла виростити з онука великого музиканта. Вона намагалася вимити з крові роду тінь тирана, замінивши її музикою. Інтелігентній бабусі не вдалося зробити музиканта з першого сина своєї доньки. Зять виявився дуже дурним, впертим та озлобленим на весь світ. Зять як зіпсований перший тираж книги: повний помилок, злості та грубого паперу.
Тоді вольова і розумна бабуся вирішує робити музиканта з другого сина своєї доньки.
Бабуся зятя, вродлива й вольова жінка, яка так і не почула звуків піаніно від свого першого внука, каже своїй доньці:
— Він — це тупик. Він не відчуває ритму. Він відчуває лише власну лють. Нам потрібна інша кров. Я знайшла чоловіка — піаніст, інтелігент у третьому поколінні. У нього м'які руки й світла голова.
Донька зітхає і заспокоює маму з її грандіозними планами:
— Я вже домовилася. Я заплачу йому. Але він ніколи не побачить дитину. Ніяких прізвищ у свідоцтві. Це влада, мама. І я не дам нікому влади над собою через другу дитину.
— Правильно. Ми виростимо музиканта. Ми вимиємо цей сором і генетичне сміття, які приніс нам твій перший син.
Відлуння тієї далекої розмови можна було почути через 15 років у Канаді, коли зять у Міссісазі з насолодою спостерігав за сльозами дружини, якій не дозволив їхати в Україну і зруйнував її кар'єру:
— Ти нікуди не поїдеш з малим. Я — батько! Без мого підпису ви з цього аеропорту не вийдете. Я буду тримати вас тут, доки ви не згниєте!
Тоді зять хизувався своєю батьківською владою, не розуміючи, що власна мати вже давно викреслила його зі списку людей і знайшла порятунку в другій дитині, народженій від комерційної угоди з мистецтвом.
Мама зятя таки навіть заплатила чоловіку, який займається мистецтвом, щоб народити від нього дитину. Мама купувала батька для другої дитини, наче породистого жеребця, щоб нарешті вивести чисту породу. Вона зробила інвестиція в реванш — молодший син став спробою матері довести собі, що вона не невдаха.
Мама виставила умову, щоб батька її другого сина не було записано у свідоцтво про народження. Вона ховала свідоцтво про народження без батька, як щит від майбутнього шантажу. Мама зятя боялася, що батько її другого сина буде маніпулювати чи шантажувати її через дитину, як от зараз це робить її син, коли не дає дозволу на виїзд дитини з Канади. Батько другого сина, цей мистецький фантом, залишив лише гени та порожню графу в документі. Мати збудувала життя без чоловіків, щоб мати абсолютну владу.
Мати-одиначка з холодним розрахунком виграла цю партію.
Молодший син виріс в атмосфері стерильної турботи, де не було місця батьку-шантажисту. Нині вона дивиться на фотографії старшого сина з Канади — бородатого, озлобленого чоловіка, який прибирає будівельний майданчик і катує рідних і мама відчуває лише огиду.
Вона купила краще майбутнє для другого сина, бо зрозуміла: любов у цьому світі — це слабкість, а гени — це вирок. Поки зять розігрує драму великого господаря сім'ї в Канаді, його мати вже давно закрила його справу як безнадійну. Нині вона в Британії інвестує всі сили в того, хто ніколи не зможе маніпулювати нею так, як її старший син зараз маніпулює своєю дружиною.
Мама зятя – успішна жінка, яка звикла покладатися лише на себе, й сучасна мати. Вона має гіркий досвід подружнього життя й розлучення з жорстоким і конфліктним батьком зять. Мама не наважилася вдруге виходити заміж.
Комунікабельна і надзвичайно приємна у спілкуванні мама зятя через знайомих разом зі своєю мамою знайшли одруженого чоловіка з нормальним характером і генами.
Тож мати-одиначка повністю сама розпоряджається молодшим сином і не має ніяких проблем з дозволами та необхідністю погоджувати свої плани щодо дитини з його батьком. Аліменти їй від нього не потрібні. У неї достатньо грошей. Є гроші – то й чоловік особливо не потрібен. Та у світі вже майже десята частина всіх жінок – це матері-одиначки, які самостійно виховують дітей без чоловіка. Понад третини всіх жінок на планеті розлучені або не хочуть виходити заміж.
70.Мама боїться сина
Він забув причину війни,
але не може відмовитися
від задоволення воювати
Мати зятя у Великобританії розмовляє з ним телефоном й нервово перекладає документи з місця на місце. Після телефонної розмови вона каже молодшому сину:
— Він знову дзвонив. Тисне на жалість...
— Ти не повинна підписувати, мамо. Ти ж знаєш, що буде.
— Я боюся власної дитини. Хіба це не божевілля? Якщо він приїде, мені доведеться віддати йому твою кімнату, а самій тулитися в кутку. Він забере мої гроші й мою гідність.
— Він не вміє бути вдячним. Для нього ти — просто банкомат, який ще й готує вечерю.
Мати тихо говорить:
— Він не приїде. Я просто... забуду поставити підпис. Це краще, ніж жити в одному домі з ворогом.
А в цей час зять думає у Канаді:
"Вони всі думають, що можуть від мене зачинитися. Мати в Англії, стара в Києві... Ви всі — лише тимчасові власники моїх ресурсів. Я ненавиджу їх усіх. Навіть не пам'ятаю, коли це почалося. Просто їхнє існування — це образа для мене. Мати боїться, що я заберу її кімнату? Правильно боїться. Я заберу все, до чого зможу дотягнутися, бо світ винен мені за кожен день мого нещасного життя. Я змушу їх платити — за візи, за повідомлення, за кожне моє приниження. Вороги потрібні мені, щоб я не забув, що я ще живий".
Моя старша донька допомогла чоловіку заповнити документи для поїздки до мами у Великобританію. Мама у Великобританії не поспішала робити дозвіл старшому сину для поїздки до неї в гості. Мати знає ціну любові, але ще краще вона знає ціну свого спокою. Жінка будує кордони всередині родин, щоб не задихнутися від егоїзму сина. Вона боїться, що старший син залишиться жити з нею. Жінка проживає в будинку разом з молодшим сином і мамою. У кожного з них своя окрема кімната. Якщо зять захоче залишитися у Великобританії, то мамі доведеться жити з сином в одній кімнаті. Зять не працюватиме у Великобританії, а житиме за гроші мами.
Мати у Великобританії дивилася на чистий бланк дозволу, як на підписаний собі смертний вирок. Вона знала: цей папірець — не квиток у гості, це запрошення для паразита, який прийде і висмокче повітря з її затишного англійського дому. Кожна кімната в її помешканні була територією свободи, вибореною роками праці. І тепер цей крихкий мир міг розбитися об приїзд старшого сина.
Вона бачить його наскрізь. Він не шукає зустрічі — він шукає нове господарство, де можна було б вигідно розмістити свою ненависть і байдикування. У Канаді він уже став катом для тестя з тещею, у Києві — катом для бабусі. Тепер його хижий погляд спрямований на британські фунти та її маленьку спальню. Мати розуміє: якщо він переступить поріг, вона втратить право на особистий простір, на тишу, на власну старість. Він не працюватиме. Він просто сидітиме в її вітальні, наче кислота, що роз'їдає все живе, вимагаючи грошей і покори.
Зять почав просити дружину, щоб вона замовила за нього словечко перед мамою і та дала йому дозвіл на приїзд у Британію. Свекруха не наважилася відмовити невістці, розуміючи яку складну вибухову ситуацію її син створив у своїй сім'ї в Канаді. Мудра свекруха підписала і надіслала дозвіл на приїзд сина до неї. Та свекруха ще й зробила хід конем і хитрим, неочікуваним та ефективним способом знайшла вихід зі складної ситуації. Вона досягла мети й обійшла конфлікт. Свекруха дала зрозуміти сину, що ні за яких умов не дозволить йому залишитися у Великобританії й не дасть йому ні цента. Зять планував випросити у мами 10 тисяч доларів на купівлю авто. Нині зять має дозвіл мами на приїзд до неї, але він не бачить сенсу у цій поїздці.
Мама залякує свого боягуза-сина, щоб він передумав залишатися наодинці з Канадою. Мовляв, а коли невістка знайде нового чоловіка в Україні? У Києві у неї була прекрасна робота з перспективами офіційного переїзду для проживання в США. Покірна, порядна, дуже добра і красива жінка. Ще має якісь шанси, щоб при підтримці батьків знайти собі нормального чоловіка й народити другу дитину! То треба зробити так, щоб такого не було ніколи.
Мама зятя ще й хоче продати свою квартиру в Києві, в якій жив її старший син з дружиною. Мамі потрібно оплатити навчання молодшої дитини у Великобританії. Тому свекруха все робить для того, щоб невістка не повернулася в Україну.
Мама зрозуміла, що її син помре без опіки можливо навіть за кілька місяців чи тижнів. Кинути самого сина без опіки за океаном – це підписати йому смертний вирок. Тому з великими труднощами мамі вдалося умовити сина не відпускати дружину. Мама навчила сина як маніпулювати їхнім 3-річним сином. Звісно, батьки спробують витягти свою доньку і внука з пастки, в яку разом з нею потрапили.