* * *
І в цю пору весняну
зустрів я квітку,
яка не як всі,
бо це була ти.
Коли мав спрагу –
напоїла мене,
коли було важко –
підтримала мене.
Бо у вечір той,
коли вирішав проблему,
то допомогла в момент важливий,
коли вже надії немав.
Тому для мене особлива ти,
більше ніж можеш уявити,
і Богу вдячний неоднократ за це,
що в мене є ти.
* * *
Багато хто на зриві емоцій
в ситуації важкій.
Для людей це норма,
хоч водночас і слабкість.
Бо людина не та,
щоб емоціям кориться,
а людина їх підкорює,
як мореплавець хвилі підкоряє.
Тому обачним потрібно бути,
неначе характер,який мудрий,
що знає
коли потрібно це.
Багато думає хто,
що незмінне це,
але для Бога неможливого немає,
якщо щиро хочеш це.
* * *
І вже коли легко,
що на душі просто
далі йти,
ніби по сценарію написано.
І рядки, що казкою були
настають реальністю,
по якій легко йти
до останнього.
За таке можна дякувати Богу,
який час і стан дає,
що прекрасно пам'ятатися
надовго буде.
* * *
Коли в силах упевнений
і в собі самому,
то програти не хочеш ти,
бо намарно буде все.
І в боротьбі за перемогу
розумієш ти,
що програти –
це ніби вмерти.
І в пориві останньому
Божа вдача посміхається тобі.
Але не зазнавайся,
бо наступної може не настати.
* * *
Коли зрозумілим стає,
що здатен на більше,
як рибаки,
які знають, що можна більше.
Тільки русло потрібно знайти,
яке веде не до погибелі,
а для розквіту сили,
яка не легко дається.
І коли отримуєш ту силу,
щоб далі йти –
то головне бути на стежині далі
і не сходити із неї.
Проси у Бога,
щоб дав шлях цей,
і мудрість на нім,
бо нелегка дорога до вершини.
* * *
І в час,
коли нічого не виходить,
то не я здамся
і буду далі йти.
Бо це випробування,
які потрібно побороти,
бо якщо проти них не борешся,
то ще болючіше впадеш.
Проси у Бога мудрості і на серці спокій,
щоб їх перебороти,
і шлях він вкаже,
який правильний буде.
І перебориш коли,
то на душі стає легше,
бо можеш знати,
що рости і далі будеш.
* * *
Момент один згадався,
який я пам'ятав,
але про її насолоду забув,
яка була тоді.
І я згадав,
що ці моменти вже були,
бо вони не вперше і не вдруге –
просто було важко нові створити.
І той момент настав,
як тоді,
коли не знав,
що буду добре почуватись я.
В тей час нові фарби
бачив я,
які б раніше не побачив,
бо то було давно.
І дяку приношу тобі і Богові,
бо впало щось таке із серця,
що легше стало на душі,
і посміхається вона.
* * *
Приходять моменти,
коли стежка потрібна,
що наверне до правди ,
а не на смертельні рани.
І в пошуках шляху
правильний знаходиться,
що зветься Божа воля,
яка правдива і легка.
У її покорі зможеш все,
бо наш небесний батько
зла нам не бажає, хоче
щоб за ним ми просто йшли.
Буде правда і нелегко,
але коштувати того буде,
щоб було можливо
за столом сидіти з Богом.