Або бризкали холодною водою на обличчя непритомного. Чоловік Принцеси вчився в радянській школі і йому все це відомо. Чи робив він все це? Батьки бояться про таке питати чоловіка Принцеса.
Дійсно, в Інтернеті пишуть, що нічого робити не треба, а лише привести людину в стабільне, бокове, відновлювальне положення та викликати швидку медичну допомогу. Мовляв, препарати дратівливої дії можуть викликати опіки дихальних шляхів, а поплескування по обличчю, обливання водою, підняттям на ноги, нюхання нашатирного спирту (аміаку) – не буде корисним мозку потерпілого, який сам і "вирішив" перевести людину у стан непритомності. Ще в школі вчать як надавати першу допомогу тим, хто втратив свідомість. В інтернеті є рекомендації як діяти в таких випадках.
Я пам'ятаю в ранньому дитинстві втратив відомість у лікарні, бо злякався зубного лікаря. Тоді медики дали мені понюхати розчин аміаку і я прийшов до тями. Інший раз я втратив свідомість уже у випускному класі від перевтоми через зубріння домашніх завдань. Тоді я стояв з прапором школи на загальних зборах учнів і вчителів. Я почав втрачати свідомість, але з останніх сил тримався за прапор і почав кружлятися навколо нього. Я боявся зганьбити символ школи, коли впаду. Директор школи і вчитель фізкультури підхопили мене під руки і почали бити долонями по щоках та бризкали мені на обличчя холодною водою і я теж відразу прийшов до тями.
Коли медики виносили з квартири непритомну Принцесу, то вона була ще жива. Медики спробували її відкачати, та нічого не вийшло. Серце Принцеси зупинилося в кареті швидкої допомоги по дорозі до лікарні. Причина смерті – не витримало виснажене хворобою серце.
Дійсно, Принцеса усе брала близько до серця. Розуміла, що так не можна. Гробить серце, але інакше не звикла жити. Принцеса дуже переживала свої труднощі й проблеми рідних у Канаді, які за океаном ледь зводили кінці з кінцями, часто теж недоїдали, рахували кожен долар і ніяк не могли адаптуватися на чужині. Тепер рідня шкодує, що розповідали Принцесі про свої проблеми. Їх сповіді лише шкодили здоров'ю Принцеси. Рідні ніколи нічого не приховували одне від одного і говорили завжди те, що думали. Так повелося в їхній родині, що проблеми одного ставали проблемами всіх.
У Принцеси не спрацював інстинкт самозахисту, не слухалася ні свого внутрішнього голосу, ні порад батьків та сестри. Дивилася як довкола чимало росіян живуть за своїми головними принципами: "Якось буде", "Дай Боже, пронесе".
Економія на їжі – то пережиток ще минулих років, коли люди не мали достатньо грошей на харчування. Батьки Принцеси жили бідно, але ніколи не економили на їжі. Щотижня батькам рідня передавала продукти з села. Вдома у батьків Принцеса звикла їсти все, що хотіли. Мама Принцеси зробила вдома культ їжі, багато часу проводила на кухні. За освітою мама кулінар і любить готувати найрізноманітніші страви. Іноді здавалося, що сім'я Принцеси жила заради того, щоб їсти.
Вдома в Україні у Принцеси їжі завжди було під зав'язку, а у москві – обмаль. У дитинстві та студентські роки Принцеси їжа була на одному з перших місць у її життя, а чоловік Принцеси звик економити на продуктах, в дитинстві та юності у нього вдома часто був порожній холодильник.
Принцеса погано харчувалася ще й тому, що хотіла зберегти фігуру і не набирати ваги. Дуже раділа, що протягом стількох років її фігура й обличчя не змінилися. Така ж струнка і худа, як і в дитинстві. А ще її фігуру дуже хвалить чоловік. Коли була в гостях, то намагалася наїстися, але так щоб це не впадало в око присутнім. Завжди коли їла, то думала про те, що може втратити тонку фігуру і стати схожою на свою величезну маму. Принцеса не зізнавалася родичам і знайомим, що в чоловіка манія економити на їжі і їй доводиться голодувати. Деякі люди думали, що Принцеса боїться втратити свою красоту, щоб чоловік з нею не розлучився чи не завів собі коханку.
Мати Принцеси після заміжжя лише рахувалася на роботі, але не працювала: замість неї трудився її чоловік. Мати Принцеси стала домогосподаркою. Дівчинка бачила, що мама не працює, а гроші заробляє батько. Тож і собі мріяла вийти заміж за такого чоловіка, який буде її утримувати, а вона займатиметься сім'єю та дітьми.
Коли батьки Принцеси дізналися, що їх донька мріє після закінчення університетів не працювати й вийти заміж, щоб її повністю утримували, то спочатку це сприйняли як жарт. Тож навіщо було закінчувати два університети? Батьки дали освіту дитині, щоб могла заробити собі на хліб і ні від кого не залежати, бути забезпеченою і самостійною. Батьки переконували Принцесу, що добром це не закінчиться. Так мама не працює, але до заміжжя вона 10 років трудилася на фабриці, має спеціальність технолога-кондитера, яка завжди допоможе не померти з голоду. Сьогодні чоловік може утримувати дружину, а завтра ні. Сьогодні він олігарх – а завтра ледве зводитиме кінці з кінцями. А у дружини залишиться звичка жити з багатієм. Жити без копійки й повністю залежати від чоловіка – це мати купу проблем!
Батьки розповіли доньці про історію життя сина батькової колеги. Син вбив собі в голову, що дуже гарний і може зачарувати американську мільйонерку, переїхати жити до США та жити її коштом. І відразу після закінчення школи хлопцю вдалося одружитися з багатійкою з американської провінції, де через кілька років впав у депресію і помер від нудьги й суцільного контролю дружини за всіма його витратами. Та Принцеса лише посміялася.
Батьки знали, що їхню Принцесу переконати неможливо..
Все життя багато ровесників Принцеси вважали її найкрасивішою дівчиною і в школі, і в університеті. Особливої симпатії надавали їй простота, доброта, суцільний позитив у будь-яких ситуаціях.
Дівчина була великим боягузом, але, щоб довести собі, що вона хоробра, робила несподівані вчинки, які багатьох шокували. Першою і єдиною в школі пробила собі носа та губи й почала носити сережки на обличчі.
Коли стала повнолітньою і потрібно було отримувати паспорт, то додала одну літеру до свого імені, щоб краще звучало і привертало більше уваги в росії, до якої вже тоді мріяла переїхати. Зміна імені зробила недійсним її майбутні університетські дипломи й породила плутанину та труднощі з документами. Можливо, якби так і продовжувала жити під іншим ім'ям, то таки змінила б свою долю і не помела так рано. Зміна імені – завжди змінює долю! Та коли захотіла одружитися з коханим, то повернула собі ім'я, написане у її свідоцтві про народження, а тепер і про смерть.
Батьки любили Принцесу до божевілля. Щоб вона навчалася в найкращій школі Києва подарували цьому навчальному закладу парти для цілого класу. Хитрий директор задирав носа і не давав чіткої згоди на навчання доньки. Тоді батько попросив свою рідну сестру, щоб вона переговорила з директором і той почав вимагати від неї, щоб працювала у них вчителькою англійської мови. Мовляв, тільки тоді директор прийме Принцесу у свою школу. З якого дива? Сестра батька працювала в іноземців і мала набагато вищу зарплату, ніж у школі. Сестра звернулася за консультацією до юристів і дізналася, що школа не має права відмовляти в прийнятті на навчання дітям, коли цей навчальний заклад знаходиться найближче до місця проживання дітей.
У батька був добрий знайомий, директор кращого санаторію Криму. Святий чоловік! 20 років підряд Принцеса зі старшою сестрою щоліта майже від народження всі шкільні та студентські роки протягом місяця, а то й двох, відпочивали й купалися в Чорному морі. То було дуже круто. Особливо в голодні й непрості 90-ті роки минулого століття, коли у більшості людей в Україні не було грошей, часто, навіть на їжу.
Принцеса часто згадувала свої пригоди й витівки в тому санаторії. Батьки Принцеси нахабніли від поблажливого відношення до них директора санаторію, який закривав на все очі. Щоліта мати й батько Принцеси ухитрялися непомітно в одну кімнату напхати ще й купу своїх родичів, які бажали відпочити задарма, бо тоді грошей у них вистачало лише на проїзд до санаторію і назад до Києва, Харкова, Полтави чи Тернополя. Інколи до 10 дорослих і дітей жило в тісній кімнаті й на балконі. Спали не лише на ліжках, а й на долівці. У їдальні завжди просили добавки до нескінченності та ховали їжу в пакетики, а також потайки тягли з сусідніх столів підряд всі продукти для родичів, які вже зголодніли на пляжі чи в кімнаті.
Той чудесний час у Криму всі учасники тих незабутніх бешкетних розваг згадують і нині. Хоч багато з них після того побували на закордонних курортах, але ніде не було такої атмосфери любові й турботи один про одного на фоні чудової природи й теплого лагідного моря.
Щодня Принцеса, як на подіумі під час чергового показу мод, дефілювала пляжем та територією санаторію. Врода й грація Принцеса протягом двох десятиліть була однією з прикрас і обов'язкових атрибутів літнього відпочинку в тому санаторію. Її прогулянки відпочивальники сприймали як ще один спосіб отримати позитивні емоції та користь для здоров'я наряду з лікувальними процедурами, оздоровчими програмами чи активним відпочинком. Подруги Принцеси жартома показували на неї і розпускали чутки про те, що санаторій спеціально найняв красуню — модель чи то з Києва, чи то з москви аби підняти настрій відпочивальникам.
Нині батьки згадують чимало моментів, коли намагалися свою Принцесу зробити щасливою. На 10-ліття їй купили чобітки з роликами, що в ті часи викликало шалену заздрість однолітків і на тих роликах катався весь клас і всі її друзі.
На наступний день народження Принцеса, відчуваючи моду на собак, замовила ротвейлера.