Вікна квартири моєї бабусі у П'ятигорську, де я проводив шкільні канікули, виходили на знаменитий лермонтовський Квітник… Звичайно, я з молоком матері ввібрав російську культуру. Але як я можу сьогодні, після масованих ракетних ударів, по українських містах читати Пушкіна і Лермонтова, слухати Чайковського і Мусоргського, дивитися Табакова й Янковського?!.
Нас намагаються залякати, принизити, привчити до кротячого життя без світла.
Але Світло є! Те Світло, що запалив Той, хто подарував нам життя…
Тож ті ракети і дрони, що б'ють по наших стариках, жінках і дітях, по наших будинках і лікарнях, по деревах і клумбах, по наших менших братах — песиках і котиках, що поділяють щодня з нами всі жахіття війни, насамперед знищують у наших душах Пушкіна і Чайковського! А це відновити, гадаю, набагато складніше, ніж будинок…
Будинок склався, ніби карткОвий.
Крик з-під завалів. Гар. Попіл.
Плачуть ікони.
Тернопіль.
Будинок склався, ніби карткОвий.
Душам загиблих — вічний спокій!
Душам живих — до скону
вічний спомин!
Будинок склався, ніби картковий —
з лиця землі вогнем стерло…
Чорні віконня.
Пекло.
Відпустка з фронту
Справжні друзі зустрічаються не лише у романах Ремарка…
Присвячується Олександру та Євгенові
Відпустки рай після фронту:
він спить у сусідній кімнаті —
мій друг козацького роду…
Прошу не заважати!
Він змив у пінястій ванні
запахи мерзлих окопів,
безжальних бомб завивання,
підступних дронів синкопи…
…Небо над ним кришталеве,
білі птахи довгокрилі,
золотогриві леви,
теплі солоні хвилі…
Він спить у сусідній кімнаті,
вирвався з кривавого лиха…
Прошу не заважати.
Тихо!
Зеленський у Куп'янську
Президент України відвідав "захоплений" Куп'янськ, щоби вкотре розвінчати російську пропаганду…
"Я сам поїхав до Куп'янська, щоб просто показати одну річ — російську брехню, бо правда відновлює справедливість. І я продовжу руйнувати кожну російську брехню на передовій і по всьому світу", – додав Зеленський.
Дві засмальцовані карти:
нищити все і брехати!
Стверджують: "Куп'янськ — вже наш!"…
Зеленський туди — марш!
Посміхається в бронежилеті,
гвинтокрил чекає на злеті…
Різдво під ракетні вибухи
Як й очікувалося, Кремль відхилив заклик про можливе перемир'я у різдвяний час. Навпаки, саме у ці світлі дні ворог завдає масованих ракетних ударів по українських містах і селах…
Замість пробачень — "кинджали",
"зневага" замість "любити":
знову жорстоко, безжально
вбивати, нищити, бити…
Чи бачиш ти, мудрий Всевишній,
снарядів вогненних зливу?
Чи чуєш у хвилини тиші
дитячу молитву?
Замість світлих годин перемир'я
триває кривавий вой…
Та ніхто не позбавить нас віри,
ніщо не затьмарить Різдво!
Чорне число
У ніч проти суботи, 27 грудня 2025 року, та вдень росіяни здійснили масовану атаку по Україні дронами і балістикою…
Чорне число двадцять сьоме —
бездушне, безсонне…
Знов почали гатити,
в підвалах — жінки і діти,
тремтить бідолашна малеча,
небо — квадрат Малевича,
клич "Усі — в укриття!" —
під прицілом — життя…
Замало землі вам, рускі?
Та нашої — дзуськи!
Тануть, мов сніг, рублики
на дірку від бублика…
На втрачене на ракети
можна би звести не край —
чарівну планету
на ім'я рай…
Та замість пишного цвіту —
безмежний цвинтар
загублених доль…
Чи це — історична роль?
Чорне число двадцять сьоме —
бездушне, безсонне…
Знову давай гатити!
Все одно будемо жити,
боротися, будувати,
попри вибухи і гармати —
молитися і любити.
Лютий січень
Знову вибухи прорізають тишу:
незмінна стратегія — вбивати і нищити!
Кремль задоволений —
Київ вже зломлений…
Умови кротячі —
без їжі гарячої,
в промерзлій квартирі
в обіймах зневіри…
Та знов прорахунок —
й на пустий шлунок,
без світла й тепла,
гидливо до зла —
безсилі гармати:
нас не зламати!
За вікнами січень
срібною свічкою:
молода мати,
син — на санчатах,
прапорець у руках:
до дитсадка!
На хмарі-льодині
Пресвята Діва
над нами прямо —
благославляє ранок.