І продовжила задумливо мене розглядати. – А скажи ще, ти знаєш що це таке? – дріада простягла до мене руку долонею догори. Прямо з долоні, крізь шкіру, виріс, сформувався і застиг, поблискуючи гранями, напівпрозорий зелений кристал, майже як куряче яйце завбільшки.
– Здорово! – нарешті видавив із себе слово я. – Коли йшов степовою дорогою і ви з Гелікоклесом на ящері проїжджали повз, я бачив цей кристал.
– А раніше?
Я знову покрутив головою.
– Зрозуміло. – Евеліна знову задумалась.
Я чемно чекав вердикту.
Нарешті дріада, надумавши собі щось, автоматично стисла долоню, в якій зник кристал, і резюмувала: – Мене дуже зацікавив твій випадок. Я дуже хотіла б ним зайнятися. Але зараз у мене є лише титул майстра ремесла у лікуванні. У тебе проблема з досвідом. Я запропонувала тебе оглянути моєму вчителю. Його спеціалізація – якраз досвід. Але він ас ремесла, тобто він може все.
– А що означає "все"?
– Це означає, що він може все, що можуть різні майстри ремесла. Лишилося лише спитати дозволу у тебе.
– Зачекай, тобто ти можеш лише лікувати, літати та... Робити кристал на руці, а він може все інше?
– Політ – це вміння майстра переміщення. Лікувати я вмію досконало. Ну, як майстер. У мене вищий рівень вміння лікувати. Я – лікар.
– Зрозуміло. А політ?
– Коли дитина починає вчитися, вона повинна визначитися, що її цікавить найбільше. Спочатку діти хапають різні вміння, базові, для полегшення буденного життя, просто для цікавості. І майже всі спершу вчаться літати. Це найпопулярніше вміння. Я перевіряла тебе на це вміння тому, що хотіла зрозуміти, наскільки повністю ти замінив собі пам'ять. Думала, мозок пригадає таке елементарне вміння. Бачу, що в тебе підчищено все. Але давай із запитаннями пізніше. Краще скажи, ти дозволяєш, щоб тебе оглянув ас ремесла?
Я відчув недобре:
– А що означає "дозволяєш"? Звісно мені було б цікаво проконсультуватися у такого спеціаліста. Подумати тільки, ас. Якщо те, що робила ти – це лише звання майстра, то звання ас, для мене звучить як звання Бог.
– Ні, Бог – це зовсім інша істота. До Бога у мене доступу немає. Твій дозвіл – це дуже важливо. Я поряд із тобою постійно знаходжуся у стані когнітивного дисонансу. Я даю тобі формулювання і постійно забуваю, що ти можеш, розуміючи їхній образ, не розуміти їхнього сенсу. Давай спробую тобі пояснити на пальцях. Я – лікар. Якщо тебе огляну я, то зможу лише констатувати стан твого здоров'я, або вилікувати, якщо будуть скарги, або виявити якісь недоліки у розвитку твого тіла. Якщо тебе буде оглядати ас, то, дозволяючи йому огляд, ти погоджуєшся на огляд і лікаря, і майстра досвіду, і майстра правоохорони. Якщо ти чинив щось дуже недобре, то ас може знищити твою оболонку як недоцільну.
Інтуїція мене не підвела.
– Зачекай, зачекай! Ти хочеш сказати, що якщо я не сподобаюсь твоєму асу, то він мене вб'є?!
– Ну, можна сказати, що так. Якби ти був першонародженим, як, наприклад я, то дозвіл був би чисто формальний. У першонароджених життя недоторкане. Наступне життя і наступне тіло я зможу отримати, лише коли моє перше тіло помре, і мої послуги, або мій досвід будуть потрібні суспільству. Якщо ж ні, то на наступне життя я не зможу розраховувати. Ти вже маєш наступне життя і наступне тіло. Правда, я не можу зрозуміти, що за зразок узяв твій куратор для твого тіла, але ти його отримав. Отже, ти був чимось цінним для суспільства, якщо після отримання наступного тіла ти не скоїв тяжкого злочину, то ліквідація малоймовірна.
– Малоймовірна... Ага... Зрозуміло...
"– Ось де собака покопалася! Недовго грала твоя весела пісенька!"
"– Ну тепер мені точно зрозуміло, чому на Землі кажуть, що, помираючи, людина йде "НА" той світ. Варто тобі тут розслабитися, тебе тут же і прикопають!"
"– Здається, за християнською системою, тут не рай і не пекло, тут чистилище. Тут тебе зважать, тут тебе виміряють, і тут тебе можуть визнати гідним, або негідним. А якщо ти негідник, то моментально в море!"
"– Виходить, цей ас ніхто інший, як святий Петро, який вирішує, чи навчити мене літати, акі янгол, чи скинути в геєну вогняну?"
– Дозволь мені спитати, Евеліно, а від чого буде залежати вірогідність того, що мене полишать жити?
– Розумієш, якщо просто взяти тебе, без правопорушень і з наступним життям, то ти чимось цікавий, тому немає ніякої потреби полишати тебе тіла. Але якщо з тобою щось сталося… Розумієш, весь твій минулий досвід переписаний, найвірогідніше, внаслідок якогось шоку, можливо, внаслідок усвідомлення тобою якогось злочину, який ти недавно скоїв. Хоча, може бути, що я помиляюся і ас просто вилікує тебе і поверне тобі пам'ять.
– Іще одне маленьке питання. Як кличуть твого аса?
– Ніхто його не кличе, крім хіба що його учнів, таких як я. А ім'я у нього Аїд.
"– А ім'я в тему!"
– І знову ж таки, якщо в тебе переписана пам'ять, то маю сумнів, що ти отримаєш якусь асоціацію, почувши ім'я аса. Хіба що відгукнеться щось із вигаданих спогадів.
"– Нічого собі "якась" асоціація! Правильніше було б його назвати хіба що Хіроном."
– Тоді ще питання. Чи зможе ас навчити мене літати?
– Що, і тебе зачепило це вміння? – дріада посміхнулася. – Воно всіх цікавить, хто долучається до ремесла. Навіть я можу навчити тебе літати. Але, можливо, ас відновить тобі пам'ять, і нічому вчитися не потрібно буде.
– Іще питання.
– Зачекай. Давай спочатку вирішимо з приводу твого дозволу. Мені потрібно надати асу відповідь.
– Але мені для повного розуміння ситуації необхідно отримати додаткову інформацію, бо на кону буде стояти моє життя, а я про це все нічого не знаю, точніше, не пам'ятаю.
– Ні, про все те, чого ти не знаєш, я можу розповідати тобі до старості. Стільки часу я в аса відбирати не можу. Пропоную тобі поставити мені, скажімо, три питання. Я відповідаю, потім ти даєш дозвіл, щоб не затримувати аса, а потім ти зможеш далі запитувати мене про все, що тобі заманеться, хоч до світанку.
"– Ось я і став на слизьку доріжку. Схоже, тепер мій шлях лише до аса Аїда, і все, що я можу, це лише трохи відтермінувати свій кінець. Хоча, може мої спогади стануть у пригоді суспільству. Може, якісь земні відкриття нададуть місцевій цивілізації велетенський поштовх, а мені натомість лишать життя, на подяку за внесок до світової науки?"
"– Не змушуй мене думати, що мені придурошний сусід у голові трапився. Який ще внесок у науку? Ти книжок про попаданців начитався? Але вони всі попадали у суспільства із середньовічним рівнем розвитку! Та і з собою вони мали знання на рівні енциклопедії. А ти якщо формулу пороху згадаєш, то вже за щастя. Та тут кожна дитина починає вчитися з того, що вивчає фігури вищого пілотажу у повітрі. Тут лікар може з одного погляду діагноз поставити. Тобі з твоїми земними знаннями до місцевого рівня розвитку, як до неба рачки! Хоча, знаєш? Єдине, що ти можеш собі зробити на користь, це авансом, без питань, погодитися на побачення з асом, відчуваю, що все одно, рано чи пізно, ти туди попадеш, а так, якщо зараз погодишся, довіри до тебе буде більше."
– Що ж, хто не ризикує, той не п'є ананасового соку! "Може, тут алкоголь за гріх вважається і мене раніше необхідного часу розсекретять." Без усіляких питань даю свій дозвіл на огляд Аїда. Це щоб ас не витрачав свого часу. Але питань у мене справді багато. До світанку можемо не впоратися.
У Евеліни в руці з'явився кристал, вона пильно подивилася на нього і сховала в долоні.
– Ось як ми вчинимо. Ас тебе чекає сьогодні. Але полетіти до нього ми не зможемо. Хтось із нас, не будемо вказувати пальцем, літати поки що не вміє. На літунець, думаю, тобі теж рано. Є ще один варіант. Мені завжди Гелікоклес, щоб хоч якось віддячити за лікування, пропонує підкинути додому. Сьогодні я погоджуся, і ми з тобою на фургоні дістанемося до дерева життя. Там ас тебе подивиться, а далі буде видно.
– Підтримую.
– Ну, а тепер став свої запитання.
– Скажи, а що було б, якби я відмовився від огляду?
– Нічого. Але на тобі повисла б підозра. Раз на рік усіх наступних, хто має підозру, викликають на огляд.
"– Ну як я і думав. Схоже, тут без варіантів."
– Ти домовлялася з асом через кристал?
– Так. Це, – дріада покрутила в руці кристал, – найважливіша річ в усіх зейців. Основна функція кристала – функція переходу. Сюди записуються копії іскор розуму та досвіду володаря. Лише дріади можуть розчиняти їх у тілі та створювати нові кристали, як для себе, так і для інших зейців. Коли володар кристала помирає, цю копію досвіду несуть до дерева життя, де створюється тіло для наступного життя. Також кристал використовується для доступу до пам'яті поколінь. Через кристал можна налагодити зв'язок між зейцями, можна отримати будь-яку інформацію. Платою за послуги є можливість кристала контролювати невелику частину твого мозку. На функціоналі й працездатності це ніяк не позначається. На жаль, деякі зейці не знають міри у використанні кристалів, і ми вимушені їх лікувати від кришталевої залежності. Загалом у кристала дуже багато функцій. Думаю, для ознайомчої лекції сказаного досить?
– Так, тепер мова. Я не зовсім зрозумів, що не так із моєю українською?
– Мова. Складно дріаді розповісти, що таке мова дріад. Спробую розповісти тобі так, неначе ти гном, або ельф. Дріади не спілкуються словами. Дріади спілкуються символами, яким відповідають слова. Ще точніше, дріади обмінюються думками-формами. Уяви собі, що відбувається, коли гном говорить до гнома. У свідомості гнома виникають образи, або форми. Мозок шукає слово, що відповідає даному образу. Гном формує слово, складаючи його зі звуків, і через акустичну доріжку, повітрям, відправляє співрозмовникові. Слова передаються по звуковій доріжці. Вухо співрозмовника ловить слова. До спійманого слова другий мозок гнома підбирає образ, який найближче йому відповідає. Оскільки гноми або інші живі істоти обмінюються лише словами, то образи у кожного з них свої й можуть не збігатися. З дріадами все інакше. Якщо гном говорить щось дріаді, то слово, яке повітрям іде до дріади, будить вібрацією чутливий апарат дріади. Дріада під час сприйняття звуків, через вібрації повітря, читає думки-форми співрозмовника, тобто образи, а не слова.