З розпачу путін навіть почав звинувачувати історичних діячів минулого століття та цілі країни в тому, що сьогодні він не знає, що робити з Україною. Такі наукові пояснення людини, яка не розуміється на історії, почали викликати сміх. Українці ще й вигадали для путіна зневажливу лайливу кличку, яка приклеїлася до нього назавжди. Цю кличку в прямому ефірі біля посольства росії в Києві на весь світ весело в унісон з юрбою протестувальників повторював навіть тодішній міністр закордонних справ України.
На відміну від Криму, на Донбасі Україна дала росії збройну відсіч. Українська армія намагалася визволити окуповані райони Донбасу. Путін розпочав російсько-українську війну, щоб повернути Україну до часів Януковича. Примусити Україну відмовитися від завоювань Майдану. Та війна почала набирати обертів і стала геноцидною. Путін хоче звільнення України від українців.
За пів року до початку повномасштабного вторгнення в Україну путін написав статтю про те, що українці – це не нація. Це різновид росіян. Путін перероблює історію, щоб виправдати війну проти України. Диктатор почав уявляти себе російським царем Петром І, збирачем земель, борцем з Заходом. Хоче виглядати крутим правителем росії. Завойовником земель, які колись входили до складу Російської імперії. Смішна стаття стала оголошенням війни Україні й Заходу. Пізніше путін поставив НАТО ультиматум. Запропонував розділити сфери впливу. Україна та колишній СРСР – наша сфера впливу, а далі в Європі – ваша.
Кремль розуміє: доки поруч незалежна Україна, спокою для російського диктатора не буде. Українці небезпечні для Кремля. Навіть російськомовні й проросійські. Проєвропейська Україна небезпечна для імперської росії. Будитиме спротив у росіян. Російські імперіалісти намагалися приручити українців. Влада України легко велася на корупцію, але ще легше українці зносили таку чергову корумповану владу. Путін зрозумів, що українців не переробиш. З українців не можна зробити росіян. Диктатор прийняв рішення знищити чи розігнати українців зі своєї землі по світу. Кремлівський фюрер пішов ва-банк. Вирішив зруйнувати Україну і провчити Захід. Але й ця справа у диктатора не вдалася. З повномасштабного вторгнення не вийшло миттєвої війни. Квітами з хлібом-сіллю російських окупантів в Україні не зустрічали. Україні почала допомагати Європа й Америка. Військова авантюра почала перетворюватися на вир, в який поступово втягується весь світ. Перелякані земляни відчули наближення Третьої світової війни.
За що воюють росіяни в України? Українці захищають Батьківщину. Росіяни – контрактники воюють, щоб заробити гроші. Населенню своєї країни путін заморочує голови базіканням про винятковість і месіанство російського народу, який протягом віків протистоїть Європі й Америці:
-Заходу, в принципі, не потрібна така велика й багатонаціональна держава, як росія. Росіяни – це більше, ніж національність. Ми боремося зараз за свободу не лише росії, а й усього світу.
Путін не припиняє жартувати і під час війни. Весело йому! За що народ любить диктаторів – так це за почуття гумору. В сусіднього диктатора Білорусії Олександра Лукашенка, який підтримує путіна у війні проти України, почуття гумору не гірше, ніж і у кремлівського монстра. Існує чимало свідчень, що кати і маніяки, які любили страчувати та катувати людей, часто були великими жартівниками. Їх любили рідні й знайомі за жарти та смішні байки. За сталінських часів після масових розстрілів репресованих невинних людей колишні колеги путіна по роботі в органах державної безпеки заради психологічної розрядки влаштовували застілля, випивали, співали веселі пісні, травили анекдоти та іржали до упаду.
За смерті росіян найбільше вдячні путіну працівники сфери ритуальних послуг. Мало того, що росія й так вимирала прискореними темпами, так диктатор ще й знищує військовослужбовців. Ритуальний бізнес на підйомі!
Чимало росіян не хоче ніякої імперії. Не розуміє навіщо ця війна проти України. Навіщо найбільшій країні світу ще й чужі землі. Адже зі своїми територіями ніхто не знає що робити. Повсюди розруха. Маса депресивних районів. А путін причепився до сусідньої країни, де всіх хоче зробити такими нещасними, як в росії. Мовляв, України немає, українці — це росіяни. Тому українці повинні жити так само погано, як росіяни. України для путіна немає, а українець — це неправильний росіянин. Ті українці, які хочуть стати росіянами, стають ними. На думку путіна ті українці, які не хочуть стати росіянами, мають бути знищені або хай тікають зі своєї країни світ за очі. Під час повномасштабного вторгнення війну почали вести методами воєнних злочинів. Цивільне населення нищили без розбору. Масово вбивали й росіян, які проживали в Україні і яких, начебто, прийшли захищати.
путін — дуже важкий учасник переговорів. Не відступає від своєї позиції. Самовпевнений. Скільки йому не пояснюй важливість і вигоди поступок з його боку, все марно. Важко піддається переконанню. На компроміси з чужими йде вкрай рідко. Глухий, почуй нас. Сліпий, побач нас. Усе робить лише для себе. Будь-якими засобами. Більше нічого і не вміє. Перевірено часом. Все як завжди. Для путіна переговори — ще одна зброя в його арсеналі. Він використовує їх, щоб завдати шкоди своєму опоненту та покращити власне становище.
Як і до вторгнення в Україну, іноземні лідери чи їх представники продовжують літати до Москви, щоб говорити з путіним. А він продовжує водити їх навколо пальця. Багато хто на Заході все ще не розуміє, що путін — майстер брехні. Йому немає діла до "гуманітарних" міркувань. Навіть якщо буде якесь "припинення вогню" — це тільки тому, що він знайде для себе в цьому якусь стратегічну чи тактичну вигоду. Або злякається.
Війна ще один спосіб глобального злодійства. Під час війни проти України статки найбагатших бізнесменів росії лише збільшуються. Офіційно на 50 мільярдів щороку. Реальні цифри набагато більші. Для багатьох російсько-українська війна потрібна лише заради грошей. Кому війна, кому мати рідна. На війні робиться капітал. Але йдеться про існування України. Тож ніяк гроші не можуть бути на перших місцях. Хоча, звісно, без грошей вже не те, що війна, а й, здається, вулична бійка неможлива. Світ дуже швидко рухається до того, що в основі будь-якої проблеми будуть лише гроші.
путін особливо не приховує своєї мети захопити всю Україну:
-Ми наполягаємо на визнанні реалій, які склалися на Землі. Там, де ступає нога російського солдата, все наше... Я вважаю українців і росіян одним народом. У цьому сенсі вся Україна наша.
Не здивуюсь, якщо незабаром путін запропонує поставити пам'ятник Гітлеру в росії. В інтерв'ю путін зіставляє себе з Гітлером:
-Гітлер був змушений напасти на Польщу, так само як я зараз на Україну. Саме через впертість Польщі Гітлер почав компанію саме з неї. Дії Польщі змусили напасти Гітлера на неї.
Росіяни слухають свого президента й обурюються через погані незговірливі Польщу та Україну та співчувають бідолашним Гітлеру та путіну.
Чому путін не скаже те, що думає:
-Гітлера немає, але справа його живе в мені.
Потім путін взагалі почав стверджувати, що мирна майже беззбройна Україна планувала напасти на росію, найбільшу ядерну державу світу. Тому путін вирішив випередити агресора:
-Ленінградська вулиця мене навчила одному правилу. Якщо бійка неминуча, то бити потрібно першим.
Якби путін не вдарив, то війни взагалі не було! Плутає причину з наслідком. путін любить повторювати цю фразу. Тільки щоразу забуває говорить трохи по іншому: то вулиця навчила його цьому правилу, то батько, то тренер відкрив таку велику мудрість. Щоб бути гарним брехуном, потрібно мати гарну пам'ять. Добре пам'ятати те, що брехав раніше.
Міністр закордонних справ Польщі звернувся до правителів росії:
-Ви ніколи не правитимете у Києві, Варшаві, Вільнюсі, Кишиніві. Забудьте про це. Займіться своєю країною. 11 годинникових поясів, а вам усе мало землі.
путін хоче відібрати ще більше землі й областей в України. А навіщо ті області потрібні росії?
Європа не кине Україну. Чиновники Євросоюзу запевняють, що робитимуть з України сталевого дикобраза. Інакше й бути не може, бо Європа захищає не стільки Україну, скільки себе, розуміючи наполеонівські плани путіна збудувати імперію зі сферами впливу чи новими землями від Лісабону до Владивостоку. Ведучи дипломатичні ігри з США путін сподівається на припинення американської допомоги Україні, підписання мирних угод, послаблення українського суспільства. Тоді путін спробує повторити сценарій Південного В'єтнаму чи Афганістану, яких після припинення американської підтримувати легко захопили комуністи й таліби. Та з Україною так не вийде!
Фронт стоїть на місці. Кілька років після повномасштабного вторгнення на багатьох ділянках фронту росія топчеться на кількох кілометрах. Кремль сподівається на внутрішню дестабілізацію України. Російський диктатор усе чекає, що Україна вичерпається.