Якщо тобі це до вподоби,
але втратив ти смак свій,
то з'являться новіші сили,
головне не опускати крила.
* * *
Хочеться вирватися з гнізда,
бо вже дорослий ти,
але не можеш знайти покій,
бо думаєш, що буде завтра.
І впориві всі ми вольні,
як сокіл, що летить на здобич.
Але коли його немає,
то ти майже вже ніхто.
Добре, що є Бог, який бачить все,
то він і друг, і вчитель, і батько наш,
що дає по пажиті йти,
і кожен твій крок він знає.
І не облишить у тяжку хвилину,
коли все на марно наче йде,
і покаже правильну дорогу,
що далі поведе тебе.
* * *
Мить, що у житті стається,
спіткає нас у кожну хвилину,
чи то натхнення,
що буває не часто.
Як кораблик по течії пливе,
яка в добре його веде
місце, де ти з людьми,
які тобі дорогі.
І це вічно згадувати можна,
бо таке вдруге не зажити,
бо в кожного свої барви,
як можна людина.
Прислухайтеся до серця,
коли можете таке,
то багато зажити зможете,
тільки душу і бажання треба мати.
Нелегка сила
Відчуття таке бува,
що було колись важке,
а зараз легке,
що робиш повсякчас.
І в цьому часі
важко щось просто вміти,
яка дається не всім так легко.
В часи тривожні, нелегкі,
знадобиться сила ця,
як викрите бажання,
за яким іти так легко.
Головне у Бога мудрості просити,
бо сила всім дається.
Але треба знати призначення її,
щоб добре жилося на землі.
Жінка, матір чи кохана
Жінка, матір чи кохана –
це, повір, не головне.
Головне — що ті є,
хто люблять щиро і безмежно.
Ми за це повинні дякувати
щоразу Богу знов,
що створив їх таких чудових,
повних ніжності й тепла.
Переживають кожну мить за нас,
співчувають серцем і душею.
Їхня ласка, звучить мов пісня,
неначе промінь у темнім небі.
Тож любіть, жінок шануйте,
матерів і своїх коханих, бо їм нелегко.
Та все ж без них у світі
примарний був би.
* * *
І в пориві,
коли затухли всі надії,
віра настає,
що зробити зможеш це.
Коли бачиш то цунамі,
що страхом огортає,
і великою проблемою стає,
але віра ще горить у серці.
І коли всі думають,
що ти уже програв.
Але ти на Бога уповаєш,
якому все під силу.
І у великій надійній вірі
виграєш усе-таки,
бо коли надієшся на Бога,
то нічого неможливого нема.
* * *
і робиш діло Боже,
то це ніби надбання,
що аж легше на душі стає.
І в думах бурних
одна правильна знаходиться,
бо положив Бог її на серце,
як правильний шлях.
Але сам того не розуміючи
кричить душа,
яка переповнюється
як ніколи раніше.
Будуть думати,
що безумний ти.
Але якщо то угодно Богу,
то справу добру зробив ти.
* * *
Іноді здаєшся собі фальшивим,
коли робиш це не уперше,
але вже по іншому,
то думаєш, що щось не так.
І коли спадає дума,
що вже воно пройшло,
то вертається знов воно,
ніби переслідуючи тебе.
Але треба знати,
який фальш потрібен,
а який відкинути,
якщо він не від Бога.
* * *
Інколи хочеться,
щоб всі відпустили.
На волі хочеться побути
від буденщини земної.
Хтось в улюбленому ділі,
хтось просто в розумі спочиває.
І тоді вже в іншому світі,
який для світу незрозумілий.
І хочеться, щоб це було навічно,
але просто хтось боїться,
про що подумають на тебе,
чи все роблю я правильно.
Але не бійтеся вільним себе робити,
головне Божу мудрість мати,
коли хочеш таке зробити,
щоб сильним у волі бути.
* * *
Коли є сила,
а віри немає – то не сила.
А коли є віра, але сили немає –
то сила знайдеться.
У цьому становищі незвичному,
коли іде на марно все,
то приходить віра,
яка шлях правильний дає.
І в очах шлях правильний з'являється,
що був від початку,
бо Бог знав, що не здався ти,
а до кінця боровся.
* * *
Працюючи наполегливо,
що за неї аж вбиваєшся,
то воно віддаться,
бо праця цінується завжди.
І навіть, коли інші вже не хочуть,
то візьмися ти за неї,
бо потім легше буде,
ніж її було не взяти.
І коли вже здалися всі,
то не здавайся –
борися до кінця
до крові останньої.
Головне май терпіння,
і мудрості проси у Бога,
бо відплатится –
добром чи вдачею.
* * *
І в неймовірному пориві
крила розкриваються,
на яких летиш у вирій,
що не легкий.
І це надія остання,
останні сили,
що разом зібралися
битися до смерті.
Вже як на перлині,
таким легким здається.
І швидким,
ніби життя від цього зміниться.
Але виграєш таки,
бо вдача прийшла із працєю.
І вдруге буде важко повторити –
але можна перевершити себе.
* * *
Потрібні часом зміни,
щоби стати краще.
Але правильніше їх жадати,
як нове спробувати щось.
Зміни у житті,
як подих новий
приходячи на зміну старим,
що не на часі вже їм.
Вбиватися за зміни потрібно,
бо тоді на марно все буде.
Треба бути як футболіст,
що думає як інших обійти.
Головне мудрість мати,
що від Бога дається,
щоб не була це ідея безглузда,
яка час буде витрачати.
* * *
Іноді приходять думки,
які не добрі, і думаєш,
як зробити так,
щоб не сталося того.
Хтось буде чекати просто,
що неправильним буде.
А правильно буде боротися,
неначе проти бурі.
І тоді осіяна думка прийде,
що Богом назначена,
бо дає він мудрості,
якщо борешся ти.
Мудрість отримати не можна,
якщо вона не від Бога.
Тож взивайте до нього,
щоб мати справну її.
* * *
Коли те, що добре було раніше,
вже застаріло,
то змінити потрібно,
але не інших.
Якщо щось нове,
то сам опробуй,
щоб упевнитися,
що інші від змін не впадуть.
І після того як змінишся ти,
то інші стануть їними,
ще кращими,
ніж були раніше.
Головне, щоб угодно Богу то було,
що впровадуєш зміни,
які звуться ідеальні,
бо як та перлина.
* * *
В пориві надій, думаєш,
чи робити крок наступний,
чи не піде воно на гірше,
як для корабля цунамі.
Іноді страшно приймати те,
що обов'язок перед тобою несе,
наче не тягар,
але не чим не легше.
І вирішуєш все таки,
що потрібно далі йти,
як ті одруженні,
що разом до подиха останнього.
Головне, щоб воно було від Бога,
щоб потім не згоріти
від справ отих,
що відповідальність твою беруть.
* * *
Коли майже все завершено,
то боїшся ти кінця,
не знаючи, що там буде,
хоч і сильно ти трудився.
Головне до кінця
без вагань йти,
як закохані двоє,
що через все ідуть.
І тоді навернеться вдача праці,
яка від Бога,
бо трудивих він любить,
що борються до гарного кінця.
* * *
В пориві думок треба знати,
що зараз потрібно.
Як Божі проповідники,
які звіщають його слово.
Головне мудрість мати,
яка від Бога дається,
якщо в нього просити
як Боже дитя.
І дасть він тобі,
і шлях тобі вкаже,
треба тільки щире серце,
щоб увійшов до нього.
* * *
Все коли зніяковіло,
то потрібна сила –
не фізична,
а та що вольова.
Думаєш, що все іде даремно,
то з'являється і смуток,
що жити не дає,
неначе як душевна рана.
Але просинається іскра,
яка не дає здаватися,
як останній вихід,
що на серці спокій дасть.
Просіть у Бога сили,
щоб такою вона була,
бо треба до кінця йти,
а не здаватися в будь-який момент.
La familia
І згадую я дім,
наповнений радістю і душею,
що аж на серці легко,
коли бачиш своїх рідних.
Пам'ятаю момент кожен,
як проходило Різдво,
чи кожне день народження,
як момент найкращий у житті.
А цей сміх,
коли всі сміються з дурниці,
яку ти наробив,
аж хочеться, щоб її забули.
І звісно посмішки на лицях,
які не тільки були на фото.
Хотілося би повторити це,
щоб з'явилися нові.
* * *
І в життя пориві,
коли добре все іде,
але згадуєш за майбутнє,
що як відлуння зрозуміле.
Від часу наступає на п'яти,
що із-за цього страшно на душі,
бо не завжди можна знати,
що буде далі.
Але є Бог,
який направляє на цесту правди,
що буває і важка,
але потім воно воздасться.
Головне впевнено іти,
як ніби смерть чи життя
залежить від твого
подальшого життя.
* * *
Коли поток знаєш вже,
то легко в праймі бути,
що найкраща версія тебе,
яка хоче кращою бути.
Це ніби спокій і добре відчуття,
що дають тобі іти,
що нічого не боїшся,
бо знаєш як можна діяти.
Головне щоб то було від Бога,
щоб потім не розбитися,
як ті кораблі
у боях відважних.
Просіть у Бога мудрості,
щоб до кінця йти,
бо багато хоче хто зломити,
але пам'ятай, що з тобою Бог.
* * *
Коли поток знаєш вже,
то легко в праймі бути,
що найкраща версія тебе,
яка хоче кращою бути.
Це ніби спокій і добре відчуття,
що дають тобі іти,
що нічого не боїшся,
бо знаєш як можна діяти.
Головне щоб то було від Бога,
щоб потім не розбитися,
як ті кораблі
у боях відважних.
Просіть у Бога мудрості,
щоб до кінця йти,
бо багато хоче хто зломити,
але пам'ятай, що з тобою Бог.
* * *
В світі химерному
зустрів я тебе,
ще й думав,
чи не був то сон.
Бо особлива ти за те,
що не як всі –
а ти краща,
бо ідеальна.
Бог не тільки вродою обдарував ,
але і мудрістю,
як для найкращої,
які гарною тебе роблять.
А твоя харизма і характер –
це інший світ,
в якому затишно і приємно,
неначе в себе дома.
За те що іншим помагаєш,
то Бог воздасть в багато раз,
бо любить працівливих він,
як і я тебе люблю.
І коли думаєш, що вже нема нікого,
то згадай за Бога,
який тобі допоможе.
І тебе я також не полишу,
бо дорога для мене ти.
* * *
Приходить час,
коли важливий вибір постає,
як далі бути,
щоби краще жити.
І справді важкий вибір,
як гору звернути,
які до цього не звертав,
щоби краще стати.
Головне знати,
що робиш ти,
а не як лодь,
що тільки по течії пливе.
Головне в Бога мудрості просити,
щоб направляв туди,
куди краще буде,
а ти за ним пливи.